Герцог де Рішельє помер у 1822 року, а в 1828-го в Одесі відкрили монумент на його честь. Відтоді Дюк став не просто історичною фігурою, а одним із найвпізнаваніших образів самої Одеси.
Хто такий Арман Еммануель дю Плессі герцог де Рішельє? Який внесок він зробив для Одеси? Даємо відповідь на ці запитання нижче.
Французький аристократ, який опинився в Одесі
Арман Еммануель дю Плессі Рішельє народився 14 вересня 1766 року в Парижі. Він походив із відомого французького роду Рішельє та був родичем кардинала Рішельє, знайомого деяким за романом Олександра Дюма «Три мушкетери». Молодий герцог отримав аристократичне виховання і ще в юному віці опинився при французькому королівському дворі.
Його життя змінила Французька революція 1789 року. Рішельє залишив Францію і вирушив до Австрії, а згодом його доля виявилася пов’язаною з російською імперією та Причорномор’ям. Там він отримав військовий досвід, який пізніше стане частиною його біографії не лише як аристократа, а й як людини, здатної діяти в кризових ситуаціях.
Особливе місце в його військовій кар’єрі посів штурм Ізмаїла під час російсько-турецької війни. Рішельє брав участь у бойових діях, був поранений і отримав нагороди, серед яких Георгіївський хрест та золота зброя. Згодом він дослужився до звання генерал-майора, однак військова кар’єра не стала головною справою його життя.
Важливим для майбутнього Одеси стало знайомство Рішельє з Олександром I. У 1803 році Рішельє запропонували очолити Одесу, яка на той момент лише формувалася як велике чорноморське місто.
Що Рішельє побачив в Одесі у 1803 році
На початку XIX століття Одеса була молодим містом із великими перспективами, але тут не вистачало облаштованих доріг, прісної води, деревини та міської інфраструктури. Порт мав величезний потенціал, проте для його розвитку були потрібні торгівля, інвестиції, люди та зрозумілі правила.
Рішельє зробив ставку саме на торгівлю. Одним із головних питань для нього стало отримання для Одеси режиму порто-франко — безмитної торгівлі, яка давала можливість ввозити та вивозити товари на значно вигідніших умовах.
«Одеське порто-франко (1819-1859 pp.) було унікальним явищем для митної політики першої половини XIX ст. й мало неабиякий вплив на економічний розвиток Наддніпрянської України (слід нагадати, що Одеса, яку практично повністю було включено до кордонів «вільного порту», була не лише головним торговельним центром, але й – з 1820-х pp. – найбільшим містом України)», – зазначає доктор історичних наук Тарас Гончарук.
Паралельно змінювався і сам міський простір. Місто поступово переставало бути невеликим поселенням біля Чорного моря і перетворювалося на великий багатонаціональний торговельний центр.
Як Дюк змінював щоденне життя містян
Економічний розвиток був лише частиною роботи Рішельє. Для міста, яке швидко збільшувало населення, необхідними стали лікарні, освіта, благоустрій, громадські будівлі та організоване міське управління.
Рішельє приділяв увагу освіті. За його управління з’явилися навчальні заклади, серед яких Шляхетний інститут і Комерційна гімназія. Освічені кадри були потрібні Одесі не менше, ніж купці та портові працівники: місто потребувало людей, здатних вести міжнародні справи.
Важливим напрямом залишалася медицина. У місті запрацювала перша міська лікарня, а до Одеси запрошували провідних медичних фахівців.
«Рішельє багато уваги приділяв озелененню: були відведені ділянки, як в самому місті, так і недалеко від його меж для насадження дерев. Дерева, за міркуваннями герцога, повинні були мати не тільки естетичне навантаження, але й виконувати практичні завдання: захищати від сонця і вітру, затримувати куряву тощо. На власний кошт Дюк привіз із Відня дерева акації і давав кожному, хто обіцяв доглядати їх. Колоністи, які селилися поблизу Одеси, мали за два роки посадити 300 дерев», – йдеться у статті «Значення діяльності герцога Рішельє для розвитку Північного Причорноморʼя».
Чума 1812 року
Одним із найнебезпечніших періодів в історії Одеси за часів Рішельє стала епідемія чуми. У 1812 році хвороба поширилася містом і поставила під загрозу життя тисяч людей. Для портової Одеси це була особливо серйозна проблема, адже торговельні контакти з різними країнами створювали додаткові ризики поширення інфекцій.
Влада була змушена запроваджувати жорсткі карантинні обмеження. Місто фактично ізолювали, пересування людей контролювали, а заражених та тих, хто контактував із хворими, поміщали під нагляд.
Рішельє не обмежувався розпорядженнями з кабінету. Він відвідував місця, де перебували хворі, особисто контролював ситуацію і намагався організувати допомогу містянам. Епідемія стала трагедією для Одеси та забрала життя понад двох тисяч людей.
Саме під час цієї кризи проявилася інша сторона характеру Дюка. Управлінцю, якого пам’ятають за розвиток торгівлі та міського життя, довелося діяти максимально жорстко, обмежуючи свободу містян заради стримування хвороби.
Чому одесити так прив’язалися до французького герцога
Рішельє не був уродженцем Одеси, не народився на українській землі і навіть не планував пов’язати з містом усе своє життя. Проте саме його робота припала на період, коли Одеса отримувала можливість стрімко розвиватися.
Він не створював величезної чиновницької системи, а значну частину справ контролював особисто. Рішельє цікавився не лише великими державними рішеннями, а й конкретними проблемами міста. Він намагався бачити Одесу не тільки як порт, а як місце, де люди мають жити, працювати, навчатися і торгувати.
За роки його керування:
- населення Одеси зросло в декілька разів;
- збільшувалася кількість будинків;
- відкривалися нові заклади та майстерні;
- розширювався портовий бізнес;
- Одеса дедалі сильніше інтегрувалася в міжнародну торгівлю;
- зерно стало одним із головних товарів, які приносили місту прибуток.
Рішельє залишив Одесу у 1814 році. Олександр I направив його до Європи, де після завершення наполеонівських воєн герцог узяв участь у дипломатичних справах, а згодом став прем’єр-міністром Франції при Людовику XVIII.
Пам’ятник, який з’явився після смерті Дюка
Рішельє помер у Парижі 1822 року у віці 55 років. Після смерті герцога в Одесі виникла ідея увічнити пам’ять людини, яку багато хто вважав одним із головних творців його нового образу.
Ініціатором спорудження монумента став граф Олександр Ланжерон. На пам’ятник збирали кошти, і значну частину суми пожертвували самі містяни.
Автором скульптури став Іван Мартос. Бронзового Дюка зобразили в римській тозі, зі сувоєм у руці. Такий образ мав підкреслити його роль як державного діяча, реформатора та людини, пов’язаної із законом і управлінням.
Постамент спроєктував архітектор Авраам Мельников. Сам пам’ятник встановили на високому п’єдесталі, який прикрасили трьома горельєфами. Вони уособлюють три сфери, важливі для розвитку Одеси: торгівлю, землеробство та правосуддя.
Дюк розташований на верхній частині Приморських сходів, у точці, де міський простір відкривається у бік порту та моря. Саме розташування скульптури створює одну з найвідоміших міських перспектив: якщо дивитися від Дюка в напрямку сходів, відкривається простір до порту, а сама постать ніби пов’язує верхню частину міста з морем.
Рішельє залишався градоначальником Одеси протягом 11 років — до 1814-го. Його прізвище було складним для повсякденного вжитку, тому містяни почали називати його просто Дюком — від французького «duc», тобто «герцог».
Випробування війною
Монумент пережив політичні зміни, війни та радикальні перетворення міста. Однак особливе випробування для нього настало після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році.
Раніше ми писали, щоб захистити пам’ятник від уламків та ударної хвилі, навколо нього створили масштабну захисну конструкцію з мішків із піском. За роки війни Дюк практично зник із повсякденного міського пейзажу, залишаючись під укриттям у самому серці Одеси.
16 серпня 2026 року в місті почали прибирати мішки з піском. Після першого візуального огляду небезпечних деформацій або очевидних пошкоджень скульптури не виявили. Водночас остаточно оцінити її стан мають фахівці, які проведуть детальніше обстеження металевої частини та постамента.
Читайте також:
Хаджибейський замок і давньогрецьке поселення: археологи розповіли про нові знахідки в Одесі
Джерело: 048.ua
