Керівник Офісу президента Кирило Буданов пояснив, чому вважає голосування в розпал бойових дій питанням не технічним, а екзистенційним. За його словами, про технічні проблеми навіть немає сенсу говорити – куди серйозніше те, що результат такого голосування можна одразу оскаржити, бо повноцінно проголосувати зможуть не всі.
Як повідомляє "Хвиля", про це сказав Кирило Буданов, керівник Офісу президента України, в інтерв'ю Наталії Мосейчук.
"Вибори під час війни ставлять під питання їх результати – нормально проголосувати зможуть не всі. І це дає ґрунт окремо взятому регіону сказати: ми за Україну, але всього цього ми не визнаємо, у нас тут своя автономія, поки все не налагодиться. Рівно те саме сказали в так званих ЛДНР. Якщо ми продовжимо спроби розривати державу зсередини, ми чітко повторимо 1918 рік, один в один. Тоді з'явилося кілька лідерів одразу, кожен з яких вважав себе єдино правильним. Україну розірвали, і її поглинули терором. Потім ці діячі міркували з еміграції, як зберегти дух нації, – але державу було втрачено", – заявив Буданов.
Далі, за логікою Буданова, починається ланцюжок: чому одні змогли, а інші ні, скільки насправді тих, хто не зміг, – і в недостатньо консолідованому суспільстві окремий регіон отримує готовий аргумент не визнавати підсумки й оголосити себе чимось на кшталт тимчасової автономії. Саме цей сценарій він називає максимально ймовірним. Запит на зміну влади при цьому нікуди не подівся: за червневим опитуванням КМІС, 88% українців чекають перезавантаження центральної влади, 67% – зміни президента, але більшість вважає, що це має статися після війни. У липні частка тих, хто наполягає на виборах лише після остаточної мирної угоди, знизилася з 69% до 57%, а підтримка голосування за умови припинення вогню і надійних гарантій безпеки становила 23%.
Головний аргумент Буданов виводить з історії: спроби розривати державу зсередини дослівно відтворять 1918 рік, коли одночасно з'явилося кілька лідерів, кожен упевнений у власній винятковій правоті, – і державність було втрачено. Він підкреслює, що говорить про єдність з травня, бо напруга в суспільстві відчувається, і наполягає: спершу війну треба завершити, а вже потім іти в усі політичні процеси. Єдиний компромісний варіант, який він припускає, – референдум, якщо дійде до важких домовленостей, але завдання своє формулює інакше: зробити так, щоб до цього не дійшло.