Протягом п'яти днів до 1 вересня Київ обстрілювали майже щогодини. Спершу хвилями йшли реактивні дрони, слідом летіла балістика: дрони перевантажують українські радари, і вже потім Росія запускає ракети. Захисту саме від балістики в України майже не залишилося.
Як передає "Хвиля", про це пише The Economist.
У липні по всій Україні загинули 437 цивільних, і серпневі цифри очікують не кращими. Удари тривали майже без пауз до 6 вересня, коли їх ненадовго зупинили, щоб американські посланці Джаред Кушнер і Стів Віткофф безпечно дісталися з Москви до Києва. Щойно вони поїхали, обстріли відновилися – 7 вересня загинули троє цивільних.
Реактивні "Герань-4" і "Герань-5" розганяються до 600 км/год і сходять з конвеєра по три тисячі на місяць. Турбореактивні двигуни для них здебільшого китайські, частину Росія друкує на 3D-принтерах, вивезених із Заходу контрабандою. Разом із більшою "Бандероллю" це вже радше дешеві крилаті ракети, ніж колишні гвинтові дрони. А українським F-16 бракує американських AIM-120 та AIM-9, потрібних для перехоплення звичайних крилатих ракет.
Проти реактивних дронів Україна робить власні дрони-перехоплювачі. З балістикою складніше: з 57 ракет, випущених за перші вісім днів серпня, збили лише одну. Публікувати цю статистику перестали – і повернулися до неї 28 серпня, повідомивши про сім перехоплень за попередню ніч.
Причина проста: запас перехоплювачів Patriot PAC-3, єдиного дієвого засобу проти балістики, практично вичерпано. Росія довела випуск найнебезпечніших ракет приблизно до 100 на місяць – 60 "Іскандерів-М" і 40 RM-48U. Перехоплення 27 серпня стали можливими завдяки невеликій партії PAC-3, яку викупили європейські союзники. На більше розраховувати не варто: війна Дональда Трампа проти Ірану спустошила американські склади, і віддавати свої перехоплювачі без перспективи замінити їх ніхто не хоче.
До кінця року Україна отримає кілька старіших французько-італійських батарей SAMP/T разом із ракетами Aster, наступного – вісім новіших SAMP/T NG. У них потужніший радар на фінальній ділянці наведення, вони здатні працювати по кількох маневруючих балістичних цілях на кшталт "Іскандера-М". Aster підриває бойову частину поруч із ракетою, тоді як PAC-3 б'є прямим влученням. Джерела у французькій армії стверджують, що за окремими параметрами Aster кращий за Patriot. І коштує він менш ніж половину від семи мільйонів доларів за найновішу експортну версію PAC-3.
Ракетний аналітик Фабіан Гоффманн нагадує: у бою SAMP/T NG ще не перевіряли. Європейська MBDA нарощує випуск Aster, але 300 ракет на рік вийде лише 2028-го. Ліцензія на власне виробництво в Україні теж потребує часу. Незабаром MBDA почне збирати в Німеччині простіші PAC-2 – близько 200 на рік, і більшість могла б піти Україні, якщо погодяться країни НАТО, які замовили тисячу таких ракет. Гри це не змінить.
Змінити її може те, що описують як "moonshot" – проєкт на межі можливого. Йдеться про україно-європейську Freyja: дешеву й масову альтернативу PAC-3, сумісну з радарами і каналами передачі даних стандарту НАТО. Головний розробник – українська Fire Point, тісно пов'язана з владою компанія, яка робить ударні дрони і далекобійну крилату ракету "Фламінго". Перехоплювач будують на базі її балістичної ракети малої дальності FP-7. Сенсори, наведення й системи управління дадуть 12 європейських компаній, серед них французька Thales, італійська Leonardo, німецька Diehl і шведська Saab.
У Fire Point обіцяють успішне перехоплення балістики вже до середини 2027 року. Гоффманн у це не вірить. Але якщо ціна справді буде близькою до запланованих 700 тисяч доларів, ракеті й не треба дотягувати до PAC-3 чи Aster – її можна пускати більше. Метью Бінт з Міжнародного інституту стратегічних досліджень вважає, що в кращому разі Freyja матиме бодай якусь боєздатність до 2028 року.
Поки що в України лишилося два шляхи. Перший – ховати й укріплювати інфраструктуру та промисловість і тримати достатньо запчастин. Другий – зменшувати сам ракетний запас Росії: бити по заводах і по пускових установках до пуску.
Найближчими місяцями Україна розраховує на власну балістику: "Сапсан" від державного "Південмашу" і дві моделі Fire Point – FP-7 і більшу FP-9. Ставка на швидкість: ракета має встигнути по мобільній пусковій там, де дрон уже не встигає. Завдання складне – навіть США за повного панування в повітрі над Іраном не змогли виснажити іранські мобільні пускові.
Тому Бінт радить бити по заводах критичних комплектуючих. "Вони мають визначити критичні точки відмови в ланцюгу постачання", – каже він. У березні Україна вдарила по підприємству в Брянську, яке робило електроніку для "Іскандерів". Багато таких заводів захищені погано й досі.
Проблема, втім, структурна, зазначає Гоффманн: виробляти балістику масово дешевше й простіше, ніж робити достатньо перехоплювачів до неї. На землі війна грає на боці оборони. У повітрі – навпаки, і для обох сторін.
Раніше "Хвиля" розповідала, чому в Європи закінчуються ракети до Patriot перед зимою. Про те, які терміни називають у Fire Point для дешевшого аналога Patriot, ми писали окремо. Також ми повідомляли, як Трамп відмовив Зеленському в сотнях ракет до Patriot.
