У поданих тезах пошук останків французького генерала Луї-П’єра де Монбрена на місці Бородінської битви 1812 року розглядається не лише як археологічний проєкт. Автори тез стверджують, що ініціативи Фонду розвитку російсько-французьких історичних ініціатив (ФРРФІІ), очолюваного П’єром Маліновські, протягом багатьох років отримували підтримку російських державних і наближених до держави структур.
За даними самого ФРРФІІ, Маліновські представляв свої проєкти Володимиру Путіну у 2015, 2017, 2018 і 2019 роках. Фонд також повідомляє про співпрацю з Російською академією наук, Російським військово-історичним товариством та експедиційним центром Міністерства оборони Росії. Серед структур, які підтримували його проєкти, фонд називає міністерства оборони, закордонних справ і культури, а також Росгвардію.
У тезах зазначається, що Маліновські у 2014 році працював помічником колишнього голови французького праворадикального «Національного фронту» Жан-Марі Ле Пена, а згодом — депутата Європейського парламенту Емеріка Шопрада. ФРРФІІ офіційно відкрили в Москві 22 жовтня 2018 року. Маліновські переїхав до Росії у 2017 році, а 22 липня 2022 року отримав російське громадянство за указом Путіна.
У 2018–2019 роках у структурах, пов’язаних із Шопрадом, працювала Єлизавета Пєскова — донька прессекретаря президента Росії Дмитра Пєскова. Згодом вона стала віцепрезиденткою ФРРФІІ. У червні 2022 року Рада Європейського Союзу вказала цю посаду, коли внесла Пєскову до санкційного списку. За твердженням авторів тез, Дмитро Пєсков відвідував заходи фонду та публічно підтримував його проєкти.
Шопрад був депутатом Європарламенту у 2014–2019 роках і після обрання від «Національного фронту» працював у політичному оточенні Марін Ле Пен, відповідаючи за міжнародну тематику. У тезах його позицію описано як таку, що тривалий час передбачала підтримку зближення Франції з Росією та проросійські оцінки подій в Україні.
Окремо автори тез згадують колишнього міністра культури Росії, а нині помічника президента Росії Володимира Мединського. Один із ранніх проєктів Маліновські стосувався російського експедиційного корпусу у Франції під час Першої світової війни. За підтримки російського Міністерства культури та Російського військово-історичного товариства у 2018 році у Франції відкрили меморіал, присвячений цій темі. У вересні 2020 року Мединський разом із Маліновські, представниками окупаційної влади Криму та Севастополя й Інституту археології Російської академії наук брав участь у презентації проєкту «Крим — Севастополь 2020».
У липні 2019 року експедиція Маліновські, як повідомляється, знайшла у Смоленську останки французького генерала Шарля-Етьєна Гюдена. Його особу підтвердили за допомогою ДНК. У 2021 році останки перевезли до Франції, а 2 грудня того самого року поховали в паризькому комплексі Інвалідів.
Після створення фонду Маліновські організовував або фінансував експедиції, пов’язані з кампанією 1812 року, Кримською війною, Першою та Другою світовими війнами. У тезах згадано проєкти 2020 року в окупованих Криму та Севастополі, експедиції 2021 року у Вязьмі, Волгограді й Санкт-Петербурзі, а також проєкти 2023 року, пов’язані з Малоярославцем і російським експедиційним корпусом у Франції. У вересні 2023 року Маліновські повідомив про виявлення у французькому Курсі останків шести російських військових часів Першої світової війни.
Автори тез оцінюють ці проєкти як можливий інструмент російської історичної та культурної дипломатії, що може підтримувати контакти з французькими політичними, науковими й громадськими колами. Вони припускають, що напередодні президентських виборів у Франції 2027 року повернення останків де Монбрена, якщо їх буде знайдено, може використовуватися прихильниками нормалізації відносин із Росією як символ «дружнього жесту». Ця оцінка є позицією авторів поданих тез і не є самостійно підтвердженим фактом.
У матеріалі також згадується директор Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін, який із 2012 року очолює Російське історичне товариство та раду фонду «Історія Вітчизни». Серед прикладів його участі названо переговори в Парижі у 2013 році, круглий стіл про пам’ять щодо Другої світової війни у січні 2023 року та виступ у 2024 році на заході до 210-річчя взяття Парижа російською армією.
У тезах також наголошується на ролі «Россотрудничества» та пов’язаних із ним культурних і освітніх майданчиків. Автори вважають, що через історичні проєкти, академічні контакти та роботу з молоддю російська сторона може підтримувати комунікацію у Франції навіть за умов погіршення офіційних міждержавних відносин.
