Депутат парламенту землі Бранденбург Свен Хорнауф планує в листопаді 2026 року привезти до білоруського Вітебська делегацію з Німеччини. На квітень 2027 року він готує аналогічну поїздку до Росії — у час, коли багато німецьких міст призупинили партнерські відносини з російськими та білоруськими муніципалітетами після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Хорнауф представляє партію «Альянс за соціальну справедливість та економічну розсудливість» (BSW). Він називає заплановані поїздки спробою відновити безпосередні контакти між людьми й повернути співпрацю міст-побратимів. Водночас ініціатива виходить далеко за межі звичайного культурного обміну: її учасниками можуть стати представники BSW, «Альтернативи для Німеччини» (AfD), «Зелених», громадських організацій і люди без партійної належності.
Поїздки, яких ще не було
Як повідомила Deutsche Welle 5 жовтня 2026 року, Хорнауф має намір відвідати Вітебськ 6–11 листопада. Візит до Росії, за його планом, відбудеться у квітні наступного року.
За попередніми оцінками депутата, до білоруської поїздки можуть долучитися від 30 до 40 осіб. Більшість із них, як очікується, не належатиме до жодної політичної сили. Остаточного списку учасників поки немає, так само як узгодженої програми, маршруту та переліку організацій, із якими делегація проводитиме зустрічі.
Хорнауф пояснює задум прагненням відновити співпрацю німецьких міст із містами-побратимами в Білорусі та Росії. Мета, за його словами, — «подати сигнал в інтересах порозуміння між народами» та «відновити регулярні контакти безпосередньо на рівні людей».
Ці формулювання відсилають до традиційної ролі міських партнерств. Вони можуть охоплювати шкільні обміни, культурні заходи, спортивні зустрічі та контакти між місцевими установами. Такі зв’язки менш формальні, ніж дипломатія між урядами, і часом дають змогу зберігати спілкування між суспільствами навіть за загострення міждержавних відносин.
Чому місцевий контакт став зовнішньополітичним сигналом
Після початку повномасштабної війни Росії проти України чимало німецьких муніципалітетів призупинили або припинили партнерські відносини з містами в Росії та Білорусі. Ці рішення були частиною ширшої європейської реакції на війну та тісне політичне й військове зближення Мінська з Москвою.
Тому відновлення таких зв’язків сьогодні не виглядало б суто адміністративним або культурним рішенням. Воно означало б відкриття каналів, які багато міст закрили саме через війну. Значення поїздки залежатиме від того, хто прийматиме делегацію, з якими установами відбудуться зустрічі та наскільки офіційно їх представлятимуть.
Особливо важливим є те, що ініціативу організовує обраний політик. Візит німецьких депутатів до Вітебська може бути сприйнятий не лише як зустріч громадян, а й як демонстративне повернення до контактів із країнами, від яких Німеччина та її європейські партнери політично дистанціюються.
Це не означає, що будь-який контакт із жителями Росії чи Білорусі автоматично свідчить про підтримку їхніх урядів. Так само участь у делегації не доводить однакових мотивів усіх її членів. Але офіційний прийом, спільна поява з місцевими посадовцями або оголошення про відновлення партнерства можуть бути використані приймаючою стороною як доказ нібито послаблення європейської позиції.
Точка перетину BSW та AfD
Політичну увагу привертає і можливий склад делегації. BSW та AfD мають різну історію, виборчу базу й програми та залишаються суперниками в багатьох питаннях внутрішньої політики. Водночас представники обох партій критикували окремі елементи німецького курсу щодо Росії та західної підтримки України.
Спільна поїздка зробила б цю обмежену точку перетину помітною. Вона могла б створити враження, що за відновлення прямих контактів із Москвою та Мінськом виступає не одна політична сила, а ширше коло німецьких діячів. Участь безпартійних громадян і представників громадських організацій додала б ініціативі вигляду суспільного, а не суто партійного проєкту.
Однак говорити про єдиний політичний блок передчасно. Більшість учасників, за попередньою інформацією, не належить до партій. Можлива участь представників «Зелених» також робить групу неоднорідною. Невідомо, хто зрештою вирушить до Білорусі, а тому не можна приписувати всім потенційним учасникам однакові цілі.
Значення ініціативи полягає не в доведеному союзі між BSW та AfD, а в тому, що представники різних політичних середовищ можуть опинитися поруч у питанні відновлення контактів із Росією та Білоруссю. Для німецької політики це демонструє наявність сил, які прагнуть переглянути або послабити нинішню дистанцію.
Між діалогом і нормалізацією
Прихильники поїздки можуть розглядати міста-побратими як спосіб зберегти зв’язки між суспільствами незалежно від дій урядів. У цьому підході є практична логіка: освітні, культурні та громадські контакти не обов’язково мають зникати через конфлікт між державами.
Але в Росії та Білорусі міжнародні контакти місцевих установ відбуваються в політичному середовищі, де влада значною мірою контролює публічне життя та офіційне висвітлення зовнішніх зв’язків. Тому приїзд німецьких депутатів може бути представлений як ознака послаблення європейської критики або розколу всередині Німеччини.
Для Німеччини та Європейського Союзу це створює окрему проблему. Спільна політика щодо Росії та Білорусі ґрунтується не лише на санкціях і дипломатичних обмеженнях, а й на прагненні уникати публічних сигналів, які можна було б витлумачити як повернення до нормальних відносин. Формально міське партнерство не є міждержавною дипломатією, проте в умовах війни воно здатне впливати на політичне сприйняття.
Ключовим стане рівень офіційності. Неформальна зустріч незалежних громадських об’єднань матиме інше значення, ніж прийом делегації місцевою владою, підписання угоди чи спільний публічний виступ. Так само приватна ініціатива депутатів не тотожна рішенню німецької міської ради відновити партнерство з білоруським або російським містом.
Поки що невідомо, чи відбудуться обидві поїздки, хто саме в них братиме участь і з якими установами делегація зустрічатиметься. Але вже сама заява повернула заморожені зв’язки між німецькими, білоруськими та російськими містами в центр політичної дискусії. Якщо делегація вирушить до Вітебська, а потім до Росії, її значення визначатимуть не лише слова про порозуміння, а й конкретні приймаючі сторони, статус зустрічей і те, чи стане місцевий обмін публічним знаком нормалізації.
