Як стало відомо Sport.ua, донька Романа Максимюка – Дар’я подала петицію на присвоєння її батьку звання Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за особисту мужність, відвагу, самовідданість і вірність українському народові у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність України.
«Восени 2022 року мій батько добровільно долучився до лав Збройних сил України. Він залишив звичне цивільне життя, щоб стати на захист Батьківщини, свободи та майбутнього українського народу. Він проходив службу у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.
На початку військового шляху він захищав небо України у складі мобільної вогневої групи на Волині та Харківщині. Згодом став навідником 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, виконував бойові завдання на найскладніших ділянках фронту, зокрема на Покровському напрямку. За мужність і відданість Україні він був відзначений військовими нагородами. Побратими згадували про його стійкість і незламність у бою», – йдеться у петиції.
Колишній побратим Романа Максимюка із 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ в інтерв’ю Sport.ua підтвердив, що командування бригади також зробило подання щодо посмертного присвоєння Романові Максимюку звання Герой України.
Навесні 2025-го Максимюку з побратимами випало обороняти позицію під селом Лисівка Покровського району на Донеччині. Роман був старшим позиції. Цей плацдарм мав ключове значення, адже знаходився між нашими першим і другим десантними батальйонами. Максимюк проявив героїзм, стримуючи штурм окупантів. Виключний героїзм.
«У критичних ситуаціях він вибігав на центральну дорогу і не лише знищував ворога, а й забирав його з місця смерті, намагався ефективно їх маскувати і тим самим вводити в оману командування загарбників щодо реальної ситуації. Ба більше, захопивши радіостанцію, Максимюк тримав із росіянами під маркою їх солдатів зв’язок, аби забезпечили провізією та іншими конче потрібними речами», – зазначив боєць ЗСУ.
Наш співрозмовник зазначає, що лише в стрілецькому бою Максимюк знищив у межах 15-20 окупантів. Одного разу Роман знаходився практично під дулом ворога, але завдяки реактивній швидкості зміг його знищити.
Життя Романа Максимюка обірвалося орієнтовно 11 березня 2025 року. Там, під Лисківкою. Штурмовій групі ворога вдалося скритно пробратися до укриття українських воїнів і закидати і закидати його гранатами. Наші бійці чинили героїчний опір до останнього подиху, але врешті всі загинули. Серед них – Роман Максимюк. Щоправда, евакуювати тіла воїнів відразу не вдалося. ДНК-експертиза підтвердила факт загибелі Романа лише 15 жовтня 2026 року.
Петицію можна підписати тут.
Читайте також: На реактивній швидкості. Історія життя та смерті Романа Максимюка
