Історія Польського узвозу в Одесі почалася на початку XIX століття, коли схил Карантинної балки поступово перетворювався на міський квартал, пов’язаний із торгівлею та портом.
Тут збереглися сліди колишнього господарського життя Одеси, архітектурні деталі різних епох і споруди, довкола яких виникли міські легенди. Сьогодні вигляд узвозу далекий від кінематографічної картинки, яку зазвичай асоціюють з історичним центром.
Торгівельна промисловість
Польський узвіз пролягає схилом Карантинної балки. Він починається біля Митної площі й веде до перетину вулиць Качинського, Ніни Строкатої та Польської, сполучаючи верхню частину міста з напрямком до портової території.
На початку XIX століття схили Карантинної балки поступово забудовували. Унаслідок цього територія розділилася на два напрямки — Польський і Карантинний.
Активне освоєння цієї місцевості припало на період, коли Одеса швидко розвивалася як торговельне місто. Порт приймав дедалі більше суден, а зерно було одним із головних товарів, які звідси відправляли за кордон. Для його зберігання потрібні були великі склади, тому на схилах балки почали з’являтися господарські будівлі, комори та житло людей, пов’язаних із торгівлею.
Назва Польського узвозу пов’язана з польською громадою, представники якої оселялися в цій частині міста. Тут жили польські шляхтичі й землевласники, які облаштовували великі хлібні амбари для зберігання зерна. Його згодом перевозили до портових складів, а звідти — морськими шляхами до країн Середземномор’я.
Сам узвіз сформувався приблизно у 1820 році. Його проклали вздовж схилу, щоб забезпечити сполучення між верхніми кварталами й нижньою частиною міста. Відтоді він став частиною господарської інфраструктури Одеси, де щоденний рух людей і вантажів був пов’язаний із роботою порту.
Як Польський узвіз ставав Митним, Портовим і Кангуновим
За свою історію ця вулиця неодноразово змінювала назву. У 1846 році її почали називати Митним узвозом — за Митною площею, біля якої він бере початок.
У 1853 році з’явилася ще одна назва — Портовий узвіз. Вона підкреслювала транспортне призначення вулиці та її зв’язок із морською торгівлею. У той період змінилася навіть нумерація будинків. Адреси рахували у зворотному напрямку — від тодішньої Поліцейської вулиці до Митної площі. Наприкінці XIX століття повернули попередню назву та звичний напрямок нумерації.
Після встановлення радянської влади історичну назву знову прибрали з міської карти. У 1924 році узвіз перейменували на честь Мойсея Кангуна — уродженця Одеси, який очолював штаб червоної гвардії та був смертельно поранений під час січневого повстання.
Історичну назву Польський узвіз повернули у 1994 році, вже після проголошення незалежності України. Назва знову відсилає до польської громади, яка залишила помітний слід у формуванні цього кварталу.
Варто розрізняти назви самого узвозу та сусідньої вулиці Польської. У радянський період Польську вулицю перейменовували на честь італійського революціонера Джузеппе Гарібальді, який бував в Одесі як моряк. Натомість історія назв узвозу має власну послідовність:
- Польський;
- Митний;
- Портовий;
- Кангунів;
- знову Польський.
Строгановський міст: споруда над двома узвозами
Строгановський міст височіє над Карантинною балкою. Для Одеси XIX століття це був важливий інженерний об’єкт, адже міст мав не лише полегшити пересування, а й забезпечити зручне сполучення між частинами міста.
Будівництво споруди тривало з 1853 до 1863 року. Міст назвали на честь графа Олександра Строганова — новоросійського генерал-губернатора та громадянина Одеси, який підтримував розвиток міської інфраструктури.
Історична конструкція складалася з кількох аркових частин, що проходили над Польським і тодішнім Левашовським, нині Деволанівським, узвозами. Між ними розташовувалася насипна ділянка, а загальна довжина споруди сягала приблизно 120 метрів. Завдяки такій конструкції міст став одним із найбільших інженерних об’єктів дореволюційної Одеси.
Упродовж десятиліть споруда змінювалася, а на початку 1980-х років її реконструювали, замінивши частину кам’яних опор залізобетонними конструкціями. Від первісного вигляду залишилися не всі елементи.
Через випадки самогубств Строгановський міст свого часу почали називати «мостом самогубців», а для запобігання трагедіям там встановили високу металеву огорожу. Одеський краєзнавець Олександр де Рібас згадував про цю проблему у своїх описах міста на початку XX століття.
Будинок №5
Уздовж Польського узвозу збереглися будинки різних періодів, прибудови, сходи, арочні проходи та внутрішні дворики, які формувалися відповідно до складного рельєфу балки.
Однією з відомих адрес є будинок №5 на Польській вулиці — прибутковий будинок Великанова, зведений у 1891 році. У минулому в будинку працював бордель, а серед міських переказів збереглися оповіді про потаємні проходи в напрямку порту.
Ще одна особливість узвозу — численні сходи, які дозволяють переходити між вулицями, розташованими на різних рівнях. Звідси можна піднятися до Грецької вулиці, а неподалік розташована сходова конструкція, яку в народі називають «сходами мертвих». Із нею пов’язана моторошна одеська легенда про зникнення моряків і жінку, яка нібито приховувала сліди злочинів.
Дві сторони одного узвозу
Сучасний Польський узвіз — це передусім транспортна вулиця з активним рухом, вузькими тротуарами та помітним перепадом висот.
Особливо помітний контраст між різними частинами забудови. На окремих ділянках можна побачити оновлені фасади та сучасні будівлі, тоді як поруч залишаються споруди з пошкодженими балконами, тріщинами й занедбаними підвальними приміщеннями. Місцями старі сходи ведуть до входів, які давно втратили своє призначення, а деякі проходи закриті або замуровані.
Читайте також:
Не "Потьомкінські", а Приморські: як зʼявилися найвідоміші сходи в Одесі, – ФОТО
Джерело: 048.ua
