Більше століття тому на тодішній околиці Одеси збудували лікарню, яка за своїм оснащенням могла конкурувати з провідними медичними закладами Європи. Йдеться про нинішню Комунальну некомерційну установу «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради, яка розташована на Слобідці.
Її історія починається ще у другій половині ХІХ століття. Ініціатором створення великого лікарняного комплексу став міський голова Микола Новосельський, який у 1870-х роках активно просував цю ідею.
Як на Слобідці з’явилося лікарняне містечко
Спочатку для майбутньої лікарні розглядали інші місця, зокрема район ботанічного саду. Однак згодом міська влада зупинилася на території за Водяною балкою та Дюковським садом, у районі, який тоді називався Слобідка-Романовка.
Проєкт доручили архітектору Владиславу Домбровському, серед його проєктів — Нова біржа, нинішня будівля Одеської філармонії, головний поштамт та костел Святого Климента на Балківській, який до нашого часу не зберігся. Для лікарні Домбровський розробив ансамбль із десяти просторих двоповерхових корпусів.
Будівництво тривало близько двох років, а до роботи залучили матеріали, які вважалися одними з найкращих на той час. Частину з них спеціально доставляли з-за кордону: фасади зводили з червоної цегли, дахи покривали французькою марсельською черепицею, сходи оздоблювали італійським мармуром.
Корпуси спроєктували так, щоб у палатах було якомога більше природного світла, а сама лікарня мала автономну інженерну систему, до комплексу підвели:
- водогін;
- електрику;
- телефонний зв’язок;
- облаштували опалення;
- вентиляцію;
- гаряче водопостачання;
- підземні комунікації.
Ще однією особливістю став простір між корпусами. За наполяганням архітектора тут висадили дерева та створили сад, проклали доріжки, облаштували зелені зони. У центрі території встановили один із перших міських фонтанів. Також на території є пам’ятник Вільгельму Конраду Рентгену, німецькому фізику, який відкрив Х-промені.
Панкеєвський корпус
Окрема сторінка історії комплексу пов’язана з так званим Панкеєвським корпусом. Його поява стала результатом великої пожертви поміщиці Ганни Семенівни Панкеєвої, яка вирішила профінансувати створення медичної установи на пам’ять про свою доньку Ганну Костянтинівну, яка загинула у 1906 році.
У 1907 році місту передали кошти на створення лікарні для нервовохворих. Перед міською владою постало питання, чи має бути це самостійна лікарня, як того хотіла жертвувальниця, чи окреме відділення вже наявного медичного закладу.
Для будівництва зрештою обрали територію Слобідки-Романовки поруч із Новою, або окружною, лікарнею. Проєкт створювали за участі міського архітектора Федора Нестурха та лікаря Сергія Налбандова.
Будівництво тривало у 1910–1914 роках. Триповерховий корпус у стилі ретроспективізму спроєктували фасадом на південь, а в нижньому напівпідвальному рівні передбачили приміщення для гідротерапії та квартири службовців.
Але щойно будівництво завершилося, почалася Перша світова війна. У 1915 році окружна лікарня працювала як лазарет для поранених, а в Панкеєвському корпусі розмістили лазарет Спілки міст. Повноцінно використовувати споруду за її початковим призначенням довелося відкласти.
Вибухи 1918 року, холод і майже повне запустіння
Найважчі випробування для комплексу почалися після революційних подій та зміни влади. Через мобілізацію лікарів, інтернів, медичних сестер і молодшого персоналу лікарня залишилася без значної частини працівників.
Катастрофічного удару по лікарні завдали події 31 серпня 1918 року. На Другій Заставі, приблизно за кілометр від лікарні, вибухнули великі склади артилерійських боєприпасів.
«Окружна лікарня опинилася у зоні ураження. Снаряди пробивали дахи в лікарняних приміщеннях, було вибите все скло у вікнах (більше 8000), у тому числі з віконними рамами, безліч дверей з коробками. Особливо великі пошкодження дісталися Панкеєвському корпусу, тому що він знаходився на передній лінії траєкторії прильоту снарядів», – йдеться у науковій статті «Історія планування та будівництва в Одесі лікарні для нервовохворих — так званого Панкеєвського корпусу».
Наступні роки стали для лікарні періодом фактичного виживання. Будівлі залишалися пошкодженими, вікна довго не засклювали, центральне опалення не працювало через нестачу палива, бракувало електрики та навіть гасу. До всього додалися епідемії висипного, черевного та поворотного тифу, «іспанки» й епідемічного енцефаліту.
Ситуація почала змінюватися лише у 1922 році, коли в лікарні розгорнули серйозні відновлювальні роботи. Уже в жовтні 1923 року до Панкеєвського корпусу перевели нервове відділення, а згодом тут почалося нове життя, пов’язане не тільки з лікуванням, а й із медичною наукою.
У 1920-х роках корпус поступово наповнювався новим обладнанням. Тут з’явився апарат «Дарсонваль», а з 1926 року працювали гальванічна та чотирикамерна ванни. Було створено гематологічну лабораторію, а сама установа поступово перетворювалася на місце, де поєднували практичну медицину та дослідницьку роботу.
Від окружної лікарні до МКЛ №11
У 1920-х роках заклад називався «Другою радянською народною лікарнею», у 1930-х отримав статус обласного. Через розміщення на його базі кафедр медичного інституту до назви додалося визначення «клінічна».
Після відкриття нових корпусів на селищі Котовського у 1983 році туди перевели Обласну лікарню, а колишня Слобідська лікарня отримала звичний для одеситів номер — №11.
Сьогодні заклад працює як кластерна лікарня та опорний багатопрофільний медичний заклад інтенсивного лікування за адресою вул. Віталія Нестеренка, 5-Г. Основним завданням установи є надання ургентної, тобто невідкладної, медичної допомоги, зокрема у випадках тяжких травм та інших станів, які потребують швидкого втручання.
На офіційному сайті лікарні №11 сьогодні вказують такі основні відділення:
- анастезіологія;
- відділення екстренної медичної допомоги;
- відділення оториноларингології – «Голова-шия»;
- гінекологія;
- гнійно-септична хірургія;
- КДЦ;
- неврологія;
- нейрохірургія;
- рентгенрадіологічне відділення;
- травматологічне відділення №1;
- нравматологічне відділення №2;
- травматологічне відділення №3;
- травматологічне відділення №4;
- терапія;
- хірургічне відділення;
- щелепно-лицева хірургія.
Важливим етапом модернізації стало створення сучасного відділення екстреної медичної допомоги. У межах програми «Велике будівництво» тут реконструювали приміщення та облаштували травмпункт, кабінети рентгенографії, комп’ютерної томографії та ультразвукової діагностики, ізолятор, ургентну операційну, медико-сортувальну зону та приміщення для деконтамінації.
За програмою медичних гарантій заклад надає допомогу при гострому інсульті, проводить стаціонарне та хірургічне лікування, зокрема в напрямках абдомінальної й судинної хірургії, нейрохірургії, політравми, гінекології, ендоскопії та хірургії одного дня. Окреме місце займає реабілітаційна та психологічна допомога.
Читайте також:
Від центру до Слобідки: чому 15-й трамвай залишається одним із найважливіших маршрутів Одеси
Джерело: 048.ua
