У справі «Мідас» з’явилося питання, яке може мати не менше значення, ніж саме походження коштів, внесених як застава за одного з підозрюваних.
29 червня 2026 року один із фігурантів справи вийшов із СІЗО після внесення застави у розмірі 150 млн грн. А вже 19 серпня НАБУ повідомило про підозри особам, які, за версією слідства, забезпечили легалізацію цих коштів для внесення застави.
За даними НАБУ та САП, йдеться про окремий епізод, пов’язаний із відмиванням 150 млн грн. Слідство вважає, що кошти мали злочинне походження, а для їх легалізації використовувалися рахунки пов’язаних компаній та державна банківська установа.
І саме тут виникає принципове питання: що сталося з цими 150 млн грн після того, як вони були внесені як застава?
Якщо кошти після внесення застави перебувають на відповідному спеціальному рахунку, вони фактично нікуди не зникли. Це означає, що потенційно існує конкретний фінансовий актив, місцезнаходження якого можна встановити, а його рух — документально простежити.
Чи можуть 150 млн грн стати речовим доказом?
Якщо сторона обвинувачення стверджує, що саме ці кошти були отримані злочинним шляхом або пройшли процедуру легалізації, логічно постає питання про їхній процесуальний статус.
У кримінальному провадженні гроші можуть мати значення речових доказів, якщо вони відповідають критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законодавством. У такому випадку важливим стає не лише факт їхнього внесення як застави, а й питання подальшого арешту та збереження коштів до завершення відповідних процесуальних процедур.
Тому виникає цілком конкретне запитання: чи зверталися детективи або прокурори з клопотанням про арешт саме цих 150 млн грн?
Якщо такого клопотання ще немає, виникає ще більше запитань щодо подальшої процесуальної долі коштів, які саме слідство пов’язує з легалізацією.
Парадокс ситуації
У цій історії є певний процесуальний парадокс.
Спочатку кошти використовуються для забезпечення застави. Потім правоохоронці заявляють, що виявили ознаки їхньої легалізації та встановили осіб, які, за версією слідства, забезпечили внесення цих грошей.
Але якщо слідство вважає кошти незаконно отриманими, цілком природно очікувати наступного кроку — спроби забезпечити їх арешт як можливого речового доказу.
І тут постає питання юрисдикції та процедури: хто саме має звертатися з відповідним клопотанням, який суд має його розглядати та на якому етапі це повинно відбутися?
Для справи такого масштабу це не другорядна технічна деталь. Йдеться про 150 млн грн — кошти, які вже перебувають у полі зору правоохоронців і безпосередньо пов’язані з одним із центральних епізодів кримінального провадження.
Чи не доведеться слідству «арештовувати» власний доказ?
Найцікавіше питання полягає в тому, що кошти, за версією НАБУ, вже пройшли шлях від можливого злочинного походження до внесення як застави.
Тепер правоохоронна система має визначитися з їхнім подальшим статусом.
Якщо гроші справді є предметом або результатом кримінального правопорушення, їхнє збереження до завершення розслідування виглядає логічною процесуальною необхідністю. Якщо ж кошти залишаються просто заставою без окремого арешту в межах відповідного провадження, виникає питання, яким чином буде забезпечено їхній статус та можливість подальшого використання як доказу.
Саме тому суспільству цікаво побачити не лише повідомлення про нові підозри, а й подальші процесуальні дії щодо самих 150 млн грн.
Питання, на які потрібні відповіді
У результаті виникає кілька цілком конкретних запитань.
Де саме зараз перебувають 150 млн грн, внесені як застава?
Який процесуальний статус мають ці кошти?
Чи визнані вони речовим доказом?
Чи накладено на них арешт?
Якщо арешт не накладено — чи готується відповідне клопотання?
І, нарешті, який саме суд має розглядати таке питання?
Ці запитання не означають автоматичного висновку про будь-які порушення з боку правоохоронців чи суду. Вони стосуються винятково логіки подальших процесуальних дій у справі, де саме походження 150 млн грн уже стало предметом окремого розслідування.
НАБУ та САП продовжують розслідування операції «Мідас», яку правоохоронці пов’язують із масштабною корупційною схемою в енергетичній сфері та легалізацією незаконно отриманих коштів. Водночас усі висунуті підозри мають бути доведені в установленому законом порядку, а остаточну оцінку доказам надає суд.
А поки залишається головне питання: якщо 150 млн грн, за версією слідства, є легалізованими коштами, то який саме процесуальний статус вони мають сьогодні?
Бо в іншому разі може виникнути доволі незручна ситуація: шукаючи легалізовані кошти, система зрештою ризикує вийти на гроші, які вже перебувають у неї під контролем.
І тоді виникне ще одне питання — хто саме і чому не поспішив поставити на них процесуальний «замок»?
