Європейський Союз намагається прискорити підготовку нового пакета санкцій проти Росії до того, як президентська кампанія у Франції 2027 року увійде в активну фазу. У Брюсселі побоюються: можлива перемога Марін Ле Пен здатна змінити не лише французьку політику щодо України, а й саму спроможність ЄС ухвалювати нові обмеження проти Москви.
Про ці плани 18 вересня 2026 року повідомило видання The Independent. За його даними, на рівні керівництва ЄС лютий 2027-го розглядають як останнє політично сприятливе вікно для погодження санкцій до початку гострої фази французької виборчої боротьби.
Лютий як політичний, а не юридичний дедлайн
Після лютого переговори про нові санкції не стануть юридично неможливими. Проблема полягає в іншому: що ближче вибори, то сильніше позиція французького уряду може залежати від внутрішньополітичної кон’юнктури. Питання підтримки України та тиску на Росію здатне перетворитися на один із центральних сюжетів кампанії, а отже — ускладнити пошук компромісу в Брюсселі.
Санкції ЄС у зовнішньополітичній сфері потребують одностайної підтримки держав-членів. Це надає Франції вплив, який виходить далеко за межі її власних фінансових чи військових рішень. Якщо французький уряд відмовиться підтримати новий пакет, він зможе заблокувати його ухвалення на рівні всього Союзу.
Можлива зміна влади в Парижі не скасує автоматично санкції, які вже набули чинності. Ризик стосується передусім майбутніх рішень — розширення, продовження або посилення обмежень. Іншим державам доведеться домовлятися без згоди однієї з найбільших і найвпливовіших країн ЄС, а це може виявитися політично складніше, навіть якщо формально переговорний процес залишатиметься відкритим.
Саме тому Брюссель прагне закріпити наступні заходи до початку активної кампанії. Йдеться не про спробу обійти майбутній французький уряд, а про бажання ухвалити рішення в період, коли позиція Парижа ще сумісна з подальшим тиском на Росію.
Обіцянки Ле Пен працюють на двох рівнях
У центрі цього сценарію перебуває Марін Ле Пен. Лідерка французьких ультраправих сил обіцяє в разі обрання припинити підтримку України протягом шести місяців. Вона також вважає санкції проти Москви неефективними.
Поки що невідомо, чи зможе майбутній уряд повністю реалізувати таку програму і чи буде вона втілена саме в заявленому вигляді. Результат залежатиме від політичного балансу після виборів, роботи французьких інституцій та рішень нового уряду. Однак самі заяви вже окреслюють можливий розрив із нинішньою лінією Парижа.
На національному рівні Франція може скоротити власну фінансову та військову допомогу Україні. На європейському — уряд, який виступатиме проти нових санкцій, матиме можливість не надати згоду, необхідну для їхнього спільного ухвалення. Таким чином, рішення, продиктоване французькою внутрішньою політикою, може обмежити зовнішньополітичну спроможність усього ЄС.
У цьому і полягає вразливість механізму одностайності. Він гарантує кожній державі право голосу в найчутливіших питаннях, але водночас робить спільну стратегію залежною від політичних змін у будь-якій столиці. Коли змінюється курс країни з вагою Франції, наслідки виходять далеко за межі двосторонніх відносин Парижа і Києва.
Ціна для фінансування України
Можливий французький розворот стосується не лише санкцій. У наданих оцінках ідеться про ризик для європейської програми кредитування України обсягом 90 млрд євро. Пряма участь Франції в цій схемі оцінюється у 18 млрд євро.
Ці цифри означають не одну разову виплату, а ширшу систему політичних зобов’язань, гарантій і розподілу фінансового навантаження між державами ЄС. Якщо великий учасник вийде з механізму або відмовиться підтверджувати свою частку, Союзу доведеться шукати заміну для відсутніх коштів, перерозподіляти витрати між іншими країнами або зменшувати масштаб програми.
Жоден із цих варіантів не запускається автоматично. Пошук додаткового фінансування потребуватиме нової політичної домовленості. Збільшення внесків інших держав може натрапити на спротив, а скорочення програми безпосередньо вплине на бюджетне планування України та її здатність розраховувати на довгострокову допомогу.
Схожа проблема виникне і з військовою підтримкою, хоча її наслідки не будуть тотожними фінансовим. Припинення французької допомоги не означатиме автоматичної зупинки всіх європейських постачань озброєнь. Проте доступні Україні ресурси зменшаться, а загальний обсяг підтримки стане менш передбачуваним. Для Києва важливі не лише конкретні поставки, а й можливість планувати потреби на місяці вперед.
Що саме намагається встигнути Брюссель
Результат французьких президентських виборів 2027 року невідомий. Так само не гарантовано, що передвиборча обіцянка повністю перетвориться на державну політику після формування уряду. Тому Брюссель реагує не на доконаний факт, а на ризик політичного розвороту, який може одночасно вдарити по санкціях, кредитуванню та військовій допомозі.
Чим довше ЄС відкладатиме нові рішення, тим сильніше його політика щодо Росії та механізми підтримки України залежатимуть від майбутньої позиції Парижа. Лютий 2027 року в цьому розрахунку є не останнім днем для дій, а моментом, після якого ухвалювати їх може стати значно важче.
Для України наслідки потенційного французького відступу матимуть два виміри: втрата частини національного внеску та випробування європейської системи, побудованої на спільному фінансуванні й одностайних рішеннях. Для ЄС головне питання полягає в тому, чи встигне він закріпити наступні кроки до того, як внутрішня політика Франції перетворить спільну лінію щодо Росії на предмет виборчого торгу.
