Запланований на 26 жовтня 2026 року захід AfD у Дюссельдорфі перетворив розмову про культурну політику на конфлікт навколо політичного впливу, міського простору та державного фінансування. Депутат Бундестагу Маттіас Гельферіх має виступити перед прихильниками партії, після чого запланована прогулянка повз провідні культурні установи міста.
Проти заходу виступили митці, галеристи та громадські об’єднання. Поліція очікує, що в контрдемонстраціях візьмуть участь понад тисяча людей. У центрі суперечки — не лише постать Гельферіха, а й питання, чи можна перетворювати культурний ландшафт на декорацію для націоналістичної політики та чи може державна підтримка залежати від політичної позиції культурної установи.
Навіщо партії культурний маршрут
Гельферіх є одним із найбільш суперечливих політиків AfD. Він відомий, зокрема, заявою про себе як про «дружнє обличчя націонал-соціалізму». Тому рішення поєднати його виступ про культурну політику з маршрутом уздовж важливих культурних установ надало події символічного значення, якого не мала б звичайна партійна зустріч.
Установи, повз які має пройти учасники заходу, не названі його організаторами і не представлені як прихильники AfD. Водночас їхня присутність у маршруті стала частиною політичної суперечки. Музеї, галереї та інші культурні майданчики пов’язані з історичною пам’яттю, мистецтвом і публічним обговоренням. Для критиків партії використання такого оточення означає спробу надати партійним тезам додаткову культурну вагу.
Митці, галеристи та громадські організації вважають, що AfD прагне привласнити німецьку культурну спадщину і подати її крізь націоналістичну оптику. На їхню думку, партія виносить власний порядок денний за межі парламенту, пов’язуючи питання історії, ідентичності та належності з власним трактуванням культури.
Це оцінка опонентів AfD, а не незалежно встановлений факт щодо внутрішніх мотивів організаторів. Сам запланований відкритий захід не доводить прихованої чи незаконної діяльності. Водночас очевидно, що партія вирішила представити культурну програму суперечливого депутата у зв’язці з публічним простором, який має окрему історичну та суспільну авторитетність. Саме ця зв’язка і зробила межу між політичною кампанією та культурним життям головним предметом конфлікту.
Коли субсидія стає важелем
Дискусію загострюють заяви представників AfD про державне фінансування культурних майданчиків. Ідеться про наміри позбавляти підтримки установи, які проводять ліві заходи або події, критичні до правих сил.
Немає інформації, що в межах дюссельдорфського заходу в якоїсь конкретної установи вже забрали фінансування. Наразі йдеться про політичні заяви та напрям, якого побоюються критики партії. Але якщо такий підхід перетвориться на практичну політику, рішення про виділення коштів залежатимуть не лише від художньої якості проєкту, професійних стандартів, суспільної користі чи роботи установи. Додатковим критерієм може стати політичний зміст її програми.
Для незалежних культурних організацій це означало б складний вибір. Вони могли б і надалі проводити дискусії про авторитаризм, расизм або радикальні праві рухи, ризикуючи втратити бюджетну підтримку. Інший шлях — заздалегідь уникати тем, здатних викликати невдоволення партії чи політичних сил, які впливають на розподіл коштів.
Для тиску не обов’язково потрібна офіційна заборона. Достатньо перспективи скорочення гранту, щоб організатори відмовилися від виставки, лекції чи дискусії. У такому разі культурна політика змінюється не через закриття установ, а через обережність у формуванні програм. Саме цей можливий ефект критики AfD вважають особливо небезпечним: бюджетні кошти можуть перетворитися з інструменту підтримки культурного різноманіття на спосіб винагороджувати лояльність і карати незручну позицію.
Суперечка ширша за один виступ
AfD, як і будь-яка інша партія, має право публічно представляти свої погляди. Але це право не означає, що культурні установи повинні ставати частиною партійної постановки. Культурний майданчик може бути місцем обговорення політики, не перетворюючись на партійну трибуну. Так само державна підтримка мала б враховувати культурну та суспільну цінність проєктів, а не їхню зручність для політичної більшості.
Саме цю межу протестувальники пов’язують із заходом Гельферіха. Їхні заперечення стосуються одночасно його політичної постаті, формату події та можливого підпорядкування культурного фінансування ідеологічним оцінкам. Питання полягає не лише в тому, чи відбудеться прогулянка, а й у тому, чи може міська культурна інфраструктура бути використана для розширення політичного впливу.
Про заплановані протести та захід повідомляв Західнонімецький радіомовник. 26 жовтня стане зрозуміло, наскільки масштабною буде мобілізація і чи пройде маршрут у заявленому вигляді. Однак головне питання залишиться ширшим за один день у Дюссельдорфі: чи зможе державне фінансування й надалі підтримувати культурний плюралізм, а не перетвориться на перевірку політичної покори.
