Лідерка «Альтернативи для Німеччини» Аліса Вайдель пропонує перебудувати Європейський союз так, щоб більше влади отримали національні уряди, а наднаціональні інституції втратили частину повноважень. Одночасно вона обіцяє припинити фінансову підтримку України з боку Німеччини та допускає перегляд членства країни в ЄС, якщо її реформу не вдасться провести.
Про ці плани медіа повідомили 22 жовтня 2026 року. Вони поєднують внутрішню перебудову Союзу із зовнішньополітичним розворотом: рішення дедалі більше залежали б від окремих столиць, а спільна європейська позиція щодо України та Росії опинилася б під додатковим тиском.
Від Брюсселя — до національних парламентів
Програма AfD передбачає скорочення повноважень Європейської комісії та зменшення внесків держав-членів до бюджету ЄС. Комісія відіграє ключову роль у підготовці та реалізації спільної політики, тому обмеження її компетенцій означало б менше можливостей для ухвалення і виконання рішень на рівні всього Союзу.
Менші внески до спільного бюджету мали б і практичний наслідок: ЄС отримував би менше ресурсів для загальноєвропейських програм і політик. У такій моделі національні уряди могли б отримати більше простору для самостійних дій, але спільні рішення стали б сильніше залежати від їхньої готовності фінансувати та виконувати домовленості.
Найпомітніша зміна стосується Європейського парламенту. AfD пропонує скасувати прямі вибори до нього і замінити їх делегуванням представників національними парламентами. Євродепутати тоді отримували б мандат не безпосередньо від виборців на європейських виборах, а від політичних більшостей у державах-членах.
Це змінило б джерело легітимності парламенту та співвідношення сил усередині ЄС. Національні уряди й партії посилили б вплив, тоді як самостійність наднаціональних органів зменшилася б. Спільні рішення могли б частіше визначатися інтересами окремих столиць, що ускладнило б пошук компромісів між державами.
Вайдель розраховує просувати такий курс не лише через німецьку політику. AfD прагне посилити співпрацю з праворадикальними партіями інших країн і сформувати праву більшість у Європейському парламенті. Отже, йдеться про спробу змінити не тільки відносини Берліна з європейськими інституціями, а й політичний баланс у самому Союзі.
Україна як другий напрямок розвороту
Інституційні пропозиції супроводжуються зміною курсу щодо війни. Вайдель пообіцяла припинити німецьку допомогу Києву та виступає за мирну угоду, яка враховувала б безпекові інтереси Росії.
Зупинка німецької підтримки не визначила б автоматично позицію всіх інших держав ЄС. Однак вона могла б ускладнити погодження нових пакетів допомоги та посилити розбіжності між урядами, які наполягають на продовженні підтримки України, і тими, хто виступає за її скорочення.
Такий курс також створив би додатковий тиск на санкційну політику ЄС. Зміна позиції однієї з ключових держав не означала б автоматичного скасування обмежень проти Росії, але могла б ускладнити домовленості про їхнє продовження або розширення.
Можливі наслідки — слабша європейська єдність, менш передбачувана підтримка України та складніше узгодження санкцій — збігаються зі стратегічними інтересами, які зазвичай приписують Кремлю. Водночас сам факт такого збігу не доводить, що AfD діє за вказівкою Москви або перебуває під її контролем. Підтверджуване політичне питання полягає в іншому: чи послаблять ці пропозиції здатність ЄС діяти спільно.
Для України наслідки стосувалися б не лише обсягу німецької допомоги. Зміна позиції Берліна могла б вплинути на політичне середовище, у якому інші європейські уряди вирішують, скільки підтримки надавати Києву і як довго зберігати обмеження проти Росії. Масштаб такого ефекту залежав би від реакції інших держав та від того, чи зможе AfD створити обіцяну міжнародну коаліцію.
Членство в ЄС як важіль тиску
Якщо реформу не вдасться реалізувати, AfD допускає можливість перегляду членства Німеччини в ЄС. У такому разі членство стало б не базовою умовою європейської політики, а інструментом тиску в суперечці про майбутню модель Союзу.
Дебати перемістилися б від окремих питань — повноважень Комісії, розміру бюджету чи способу формування Європарламенту — до фундаментальнішої проблеми: чи має Німеччина залишатися частиною нинішнього європейського порядку. Через політичну та економічну вагу країни навіть обговорення такого сценарію мало б наслідки далеко за межами німецької внутрішньої політики.
Як повідомляє Euronews, стратегія Вайдель складається з трьох взаємопов’язаних елементів: повернення повноважень державам, припинення нинішньої німецької політики підтримки України та готовності поставити під питання членство в ЄС, якщо реформу буде заблоковано.
Поки що вирішальним залишається питання політичної підтримки. Без союзників у інших країнах програма залишатиметься платформою AfD. Якщо ж партія зможе сформувати ширшу праву більшість, під загрозою опиняться одночасно інституційна незалежність ЄС, його здатність підтримувати Україну та спроможність домовлятися про спільні дії.
