У Білорусі вже обговорюють, як повертати майно людям, які втратили його через політичні репресії. Найскладнішими стануть випадки, коли конфісковані будинки й квартири держава встигла продати: тоді можливий перегляд рішень зачепить не лише колишніх власників, а й покупців, мешканців, кредиторів та інших учасників наступних угод.
Про це 27 жовтня 2026 року повідомили медіа, висвітлюючи позицію білоруських демократичних сил. Микола Козлов, представник Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі з питань відновлення правопорядку, порушив також питання майбутньої відповідальності людей, які придбали нерухомість, конфісковану в політичних опонентів влади, або отримали матеріальні переваги завдяки близькості до державного керівництва.
Поки що йдеться не про ухвалений закон чи готову процедуру. Конкретні правила повернення майна, виплати компенсацій і визначення індивідуальної відповідальності ще мають бути розроблені після можливої зміни політичного режиму.
Спершу треба буде визначити, що саме було репресивною конфіскацією
Майбутній перегляд не зможе автоматично скасувати всі рішення, ухвалені за правління Олександра Лукашенка. Правова система мала б відокремити звичайні цивільні або кримінальні провадження від випадків, коли позбавлення власності використовували для покарання за політичну позицію, громадську активність чи незгоду з владою.
Окремо можуть розглядатися справи людей, засуджених заочно, якщо конфіскація їхнього майна була пов’язана саме з такими вироками. Водночас сам факт заочного рішення або вилучення майна ще не відповідає на ключове питання: якою була правова підстава конфіскації, як проходила процедура і чи були дотримані права власника.
Для кожної справи доведеться вивчати рішення державних органів, матеріали провадження, докази, на яких воно ґрунтувалося, а також подальшу історію нерухомості. Лише після цього можна буде визначити, чи має колишній власник право на повернення будинку або квартири, фінансову компенсацію, скасування первісного рішення чи іншу форму відшкодування.
Для потерпілих питання не обмежується ринковою ціною майна. Втрата житла може означати втрату сімейного дому та місця, куди людина могла б повернутися після вимушеного виїзду за кордон. Представники демократичних сил розглядають конфіскацію житла опонентів як можливий інструмент політичного тиску, а не лише як економічне покарання.
Після продажу держава вже не є єдиною стороною спору
Якщо конфіскований будинок залишається у державній власності, конфлікт переважно стосується колишнього власника та органів влади. Продаж третій особі різко розширює коло зацікавлених сторін. Колишній власник може наполягати, що держава не мала законних підстав забирати майно. Покупець, своєю чергою, може стверджувати, що придбав його через офіційну процедуру і мав право покладатися на державні реєстри та документи.
Саме тому центральною стане межа між добросовісним покупцем і людиною, яка свідомо скористалася репресивною політикою для збагачення. Сам факт придбання майна, яке раніше належало державі після конфіскації, не доводить незаконної поведінки покупця. У кожній угоді доведеться окремо оцінювати її ціну та умови, документи про вилучення, доступну інформацію і те, що покупець знав або міг обґрунтовано знати про походження об’єкта.
Наявні відомості не називають конкретних покупців і не доводять незаконності окремих угод. Тому розмови про відповідальність наразі стосуються можливої майбутньої правової моделі, а не загального звинувачення всіх людей, які купували конфісковану нерухомість.
Навіть добросовісний покупець може опинитися в уразливому становищі. За час після конфіскації об’єкт могли перепродати, перебудувати, відремонтувати або передати в заставу за кредитом. У будинку може жити сім’я, яка не мала жодного стосунку до первісного рішення. Право на майно чи пов’язані з ним вимоги можуть мати банк, кредитор або інвестор.
Повернення житла може створити нову хвилю спорів
Найгостріше конфлікт проявиться щодо житлової нерухомості. Для людини, яку переслідували з політичних причин, повернення власного дому може бути найочевиднішим способом відновити порушене право. Для нинішнього мешканця таке рішення може означати втрату житла, навіть якщо він не брав участі в репресіях і придбав об’єкт у процедурі, що виглядала офіційною.
Майбутній уряд мав би одночасно відповісти на кілька пов’язаних питань: коли майно слід повертати в натурі, а коли призначати компенсацію; хто відшкодовуватиме втрати покупцеві, який не знав про політичний контекст конфіскації; чи повинні витрати покриватися з державного бюджету; і за яких умов їх можна буде стягувати з людей, які свідомо отримали вигоду.
Масштаб проблеми залежатиме від кількості спірних об’єктів. Якщо політично мотивоване вилучення торкнулося значної кількості власників, перегляд може спричинити тривалі процеси щодо законності первісних рішень, дійсності наступних продажів і розміру компенсацій. В одному провадженні можуть зіткнутися вимоги колишнього власника, покупця, нинішнього мешканця, кредитора та інших осіб.
Це створює ризик не лише юридичної, а й суспільної напруженості. Колишні власники наполягатимуть, що майно, відібране внаслідок політичного переслідування, має бути повернуте. Нинішні власники та мешканці вимагатимуть захисту від автоматичного виселення або втрати вкладених коштів. Чим більше таких справ, тим сильніше вони впливатимуть на довіру до перехідної влади та її здатність відновлювати законність без нових порушень.
Про можливі наслідки придбання конфіскованого майна повідомляв «Белсат». Майбутні правила мають визначити, які рішення можна переглядати, які докази підтверджуватимуть політичну мотивацію конфіскації, як захищатимуть добросовісних покупців і коли особа втрачатиме цей захист через свідоме використання репресивної політики.
Поки таких правил немає, продана конфіскована нерухомість залишається відкладеним конфліктом. Політична зміна може повернути до правового поля вимоги людей, яких нинішня система позбавила можливості захищати свої права, але вона не скасує автоматично угод, укладених пізніше. Саме спосіб розв’язання цих майнових спорів покаже, чи зможе Білорусь відновити права жертв репресій, не перетворивши їх на джерело нової багаторічної нестабільності.
