Заступник голови фракції «Альтернатива для Німеччини» у Бундестазі Штефан Койтер заявив про контакти партії на найвищому рівні з адміністраціями США та Росії, а також із пов’язаними з ними розвідувальними структурами. Невдовзі він відкликав свої слова, назвавши їх «оманливими та такими, що не відповідають дійсності».
Фракція AfD офіційно заперечила будь-які контакти з іноземними спецслужбами. Однак спростування не закрило головного питання: чому один із керівників парламентської фракції зробив настільки серйозну заяву і що саме стояло за його першими словами.
Заява, яка вийшла за межі партійної політики
13 листопада 2026 року видання Junge Freiheit повідомило про висловлювання Койтера. За цією публікацією, політик говорив не лише про політичні контакти AfD з американською та російською адміністраціями, а й про зв’язки з розвідувальними службами, пов’язаними з цими урядами.
Таке формулювання має зовсім іншу вагу, ніж згадка про дипломатичні зустрічі чи обмін із закордонними політиками. Ідеться про структури, пов’язані з державною безпекою. А посада Койтера надала його словам інституційного звучання: він не рядовий депутат, а заступник голови фракції AfD у німецькому парламенті.
Це, однак, не доводить правдивості його тверджень. Доступні відомості не підтверджують існування описаних контактів і не дають змоги встановити, чи Койтер сплутав політичні зв’язки з діяльністю спецслужб, перебільшив отриману інформацію або взагалі говорив без надійних підстав.
Усередині AfD заява викликала занепокоєння через можливі політичні наслідки. Публічні слова про прямі контакти з іноземними розвідками могли стати підставою для звинувачень у загрозі національній безпеці Німеччини, аж до розмов про державну зраду. Це можливі наслідки подібного твердження, а не доказ того, що партія справді вчинила такі дії.
Офіційне спростування замість розгорнутого пояснення
Під тиском однопартійців Койтер офіційно відмовився від своїх слів. Він назвав їх оманливими й такими, що не відповідають дійсності. Паралельно фракція AfD заявила, що не підтримує жодних контактів з іноземними розвідувальними службами.
Партія поширила свою позицію через офіційну заяву. Такий формат дав керівництву змогу швидко відмежуватися від висловлювання Койтера і не допустити, щоб його слова сприймалися як офіційна позиція всієї фракції. Водночас публічного детального пояснення політика щодо того, що він мав на увазі, не з’явилося.
Саме ця послідовність і створила для AfD додаткову проблему. Якщо Койтер неточно описав реальні політичні або інші контакти, залишається незрозумілим, про що саме він говорив і хто міг знати про такі зв’язки. Якщо ж за його твердженням не було жодної фактичної основи, під питанням опиняються його політичне судження та внутрішній контроль у фракції.
Жодна з цих версій не підтверджена. Найнадійніше встановлений факт — суперечність між двома заявами одного високопоставленого політика: спочатку він говорив про контакти з урядами та розвідками, а потім оголосив власні слова неправдивими.
Російський напрямок як особливо вразливе місце
Інцидент стався на тлі тривалої критики AfD у Німеччині. Політичні опоненти партії вважають її позицію щодо Кремля надто прихильною. Це оцінка політичної орієнтації AfD, яка сама по собі не є доказом зв’язків із російською розвідкою. Проте заява Койтера надала цій суперечці значно гострішого виміру.
Дискусія змістилася від питання про політичні симпатії до припущень щодо можливих зв’язків із державними силовими структурами. Опоненти AfD у Бундестазі скористалися ситуацією для критики партії, тоді як її керівництво намагалося якомога швидше повернути розмову до офіційного заперечення.
Для AfD це не лише репутаційна проблема. Партія прагне сприйматися як сила, здатна претендувати на державне управління. Такий статус передбачає не тільки чітку зовнішньополітичну позицію, а й дисципліну керівників та надійний контроль за публічними заявами у сфері безпеки.
Швидке спростування може не допустити, щоб слова Койтера стали формальним визнанням контактів із іноземними спецслужбами. Але воно не стирає сам факт заяви, зробленої одним із керівників фракції. Поки немає додаткових доказів чи пояснень, невідомо, чи йшлося про помилку, перебільшення або безпідставний виступ.
AfD відкинула твердження про розвідувальні зв’язки, але не позбулася наслідків суперечності. Тепер партії доводиться одночасно захищати свою репутацію, пояснювати провал внутрішнього контролю та переконувати виборців, що за словами її представника не стояла реальна інформація.
