Матч третього туру загального етапу Ліги чемпіонів-2026/27 між «Інтером» та «Шахтарем», який відбувся минулої середи, цілком міг завершитися черговою нульовою нічиєю, яких у протистоянні цих суперників й раніше було чимало. Шанси на позитивний для української команди результат особливо зросли після 68-ї хвилини, коли за другу жовту картку з поля був вилучений Алессандро Бастоні. Ймовірно, у цей момент деякі футболісти та вболівальники «Шахтаря» навіть задумалися про дещо більше, аніж нульова нічия, але… Незабаром на поле вийшла людина, яка й вирішила долю цього поєдинку – Генріх Мхітарян.
Крістіан Ківу кинув 37-річного вірменського легіонера «нерадзуррі» у бій на 75-й хвилині замість Анж-Йоана Бонні. Івуарієць, що народився у Франції, добротно пошматував нерви захисникам «гірників», проте в цілому так і не виявився здатним поставити перед ними якесь нерозв'язне завдання. А ось Мхітаряну для цього знадобилося лишень декілька хвилин. Вже на 77-й Генріх видав феноменальне за виконанням та таймінгом закидання із флангу в центр на Карлоса Аугусто. Пас на 33,7 метри, виконаний лівою ногою з хірургічною точністю, прийшовся точнісінько на груди бразильця, позицію якого Мхітарян, здається, зчитав абсолютно інтуїтивно – на досвіді та тонкому почутті моменту, чого так не вистачало талановитим, але поки що молодим і «сируватим» бразильським вундеркіндам «Шахтаря». Після цього для Карлоса Аугусто відправити м'яч у сітку Дмитра Різника було, як заведено казати у подібних випадках, лише справою техніки, а із нею у більшості бразильців з дитинства все гаразд.
Цінність цієї результативної передачі Мхітаряна виходить далеко за межі результату, який вона фактично визначила. Цим епізодом Генріх довів, що вік не здатний відібрати майстерність, а вміння передбачати перебіг гри у футболістів такого класу з кожним роком лишень прогресує, залишаючи їх вразливими на тлі молоді тільки в аспекті фізичних кондицій, але ставлячи на дві голови вище – за рахунок інтелектуально-тактичної компоненти.
Після перемоги над «Шахтарем» журналісти спробували назвати Мхітаряна героєм поєдинку, на що Генріх тільки відмахнувся та заявив: «Гол? Уся заслуга належить Карлосу Аугусто». Безумовно, це був чудовий спосіб переключити увагу на свого партнера по команді, але в той же час цими словами вірменський хавбек ще раз продемонстрував власну велич, зайвим підтвердженням якої є його природна скромність та повна відсутність показної пихатості, від якої сучасний світ, здається, нарешті починає втомлюватися.
Не секрет, що минулого літа Генріх Мхітарян був дуже близьким до доленосного рішення у своїй професійній кар'єрі. Він розмірковував над відходом із великого футболу, проте змінити ситуацію допомогла тверда позиція головного тренера «Інтера» Крістіана Ківу. В той момент, коли керівництво «нерадзуррі» представило Генріху повну автономію у прийнятті рішення щодо свого майбутнього, румунський фахівець наполегливо просив Мхітаряна залишитись. Ні, він зовсім не гарантував вірменському ветерану місце у складі, але стверджував – свій шанс вийти та показати клас Генріх отримає, і неодноразово. Як бачимо по матчу із «Шахтарем», Ківу Мхітаряна не обдурив, а Генріх лишень віддячив тренеру за довіру.
Якщо абстрагуватися від цього чудового асисту, а також моменту на 84-й хвилині, коли Мхітарян міг особисто поховати надії «Шахтаря» хоча б на нічию (в цьому епізоді Генріху якраз і не вистачило різкості; він забарився і втратив нагоду забити, а згодом все ж таки завдав удару, проте неточного), хавбек видав абсолютно еталонний поєдинок проти «гірників». За відведений йому час Мхітарян продемонстрував 100% точність передач (9/9), виграв 100% верхових та 75% наземних єдиноборств, додавши до своєї бездоганної статистики ще й три успішні захисні дії. Для всього цього Генріху знадобилося трохи більше десяти хвилин, і цим він продемонстрував різницю між півзахисником, здатним грати добре, і тим, хто примудряється спростити рішення, які насправді не є простими.
Важливо розуміти, що появою на полі Мхітаряна Крістіан Ківу не робив ставку на те, аби заспокоїти матч, допомогти «Інтеру» налагодити контроль над м'ячем та довести поєдинок у меншості до нічиєї. Румунський наставник випускав Генріха саме із метою щось змінити на краще в атаці, де «Інтеру» довелося непросто після вилучення Бастоні та необхідності перебудовуватися. Чинному чемпіону Італії був гостро необхідний футболіст, здатний із непростого шансу створити відмінну можливість для забитого м'яча. І результативний пас Мхітаряна виявився саме тим, на що й очікував від Генріха Ківу. Але важливіше навіть не сам асист, а те, що румунський наставник надає Мхітаряну справді ключову роль, нехай і з лави запасних. 37-річного ветерана кинули в бій не у пересічному епізоді, коли доля матчу була вирішена наперед й потрібно було вийти просто під преміальні, а у вкрай складний момент, коли «Інтер» діяв у меншості та був зобов'язаний хапатися за результат, прагнучи перемоги, адже абсолютно катастрофічно стартував у цьому розіграші Ліги чемпіонів. Фактично Мхітарян отримав від Ківу роль «кризового джокера», із якою впорався на відмінно.
Власне, сам Ківу також продемонстрував порядність, коли наважився довіритися в такий непростий момент саме Мхітаряну, даючи зрозуміти, що він дійсно важливий та потрібен цій команді. Задля можливості продовжити контракт із «Інтером» ще на сезон цього літа вірменський легіонер навіть пішов майже на дворазове зниження зарплати – із 3,8 до 2 мільйонів євро на рік. І ці гроші Генріх точно виправдовує, оскільки за 185 хвилин, проведених в поточному сезоні, він відзначився вже 2 результативними передачами. А виходити на заміну та допомагати здобувати результат, як відомо, набагато складніше, ніж намагатися це робити разом із усіма зі стартового свистка.
В «Інтері» Мхітарян наразі отримав зовсім іншу роль та статус. Від нього більше не потребується бігати по полю усі 90 хвилин із високою інтенсивністю, систематично відкриваючись під передачі партнерів і, навпаки, стягуючи на себе по декілька суперників, допомагаючи тим шукати вільні зони. Зараз Ківу використовує Мхітаряна тоді, коли виникає потреба спрямовувати володіння м'ячем у потрібне русло, або коли гра ризикує стати аж надто хаотичною для «Інтера», щоб контролювати її лише за рахунок інтенсивних пересувань. В такі моменти на полі потрібен той, хто здатен вигадати комбінацію, яка змінює усе. І таким гравцем у сучасному «Інтері» якраз і є Генріх Мхітарян.
У півзахисті, коли необхідно знайти правильний баланс між свіжою енергією, технічною майстерністю та досвідом, Генріх Мхітарян є унікальним ресурсом. В той час, коли молоді футболісти здатні привнести інтенсивність, сплески енергії та свіжість, вірменський ветеран додає гостроти та інтелектуальності грі цього «Інтера». І це вимірюється не тільки кількістю зіграних матчів або числом результативних дій. Це потрібно помічати за становищем тіла футболіста у кожному конкретному епізоді та в аспекті ефективності його подальших рішень. Лакмусом відповідності Мхітаряна топ-рівню у середу в Лізі чемпіонів став той злощасний для «Шахтаря» точний пас Генріха на 33,7 метри на Карлоса Аугусто. Пас, який змінив для «гірників» усе, та який лишень підтвердив правоту Крістіана Ківу, котрий так старанно вмовляв Мхітаряна залишитися у великому футболі ще як мінімум на сезон.
