Колишня українська тенісистка та екскапітан збірної України з тенісу Ольга Савчук в ексклюзивному інтерв’ю для Sport.ua поділилася думкою про гру українок у фінальній частині Кубка Біллі Джин Кінг 2026:
– Упевнений, ви дивилися матч збірної України. Перше запитання щодо першого нашого поєдинку. Ангеліна Калініна здобула непросту перемогу над Яною Отципкою, хоча у другому та третьому сетах, у принципі, рахунок був упевнений. У чому була складність для Ангеліни увійти в цей матч? Вона дуже, так би мовити, нервово відреагувала на поразку на тай-брейку.
– Так, мені здається, у цьому й полягала складність першого сету. По-перше, та дівчина вийшла повністю розслабленою. Їй нічого втрачати. Уперше, по-моєму, за збірну грала. Тобто вона підійшла до цього матчу дуже спокійно. Тим більше я розмовляла з командою Бельгії до матчу. Вони ще до поєдинку, грубо кажучи, вже програли, тому на них не було жодного тиску.
На нас, звісно ж, він був шалений, тому що цей матч ми начебто були зобов’язані вигравати. І мені здається, Ангеліна просто не впоралася з нервами. Але це дуже зрозуміло, це абсолютно нормально. Просто пам’ятаю себе, тому взагалі жодних питань. Молодець, що вона з першого м’яча у другому сеті, буквально з першого розіграшу, одразу змінила всю гру, почала грати набагато агресивніше. Тому впоралася з цим, молодець. Було дуже непросто.
– Що скажете про матч Еліни Світоліної з Гріт Міннен?
– Другий матч був божевільний з боку обох, дуже хороший рівень до кінця. Взагалі не було жодних спадів у матчі. Можливо, два гейми у третьому сеті, коли обидві трохи втомилися на початку партії. А так Грет зіграла нереально. Мені здається, взагалі жодних питань до Еліни.
– А як це можна пояснити, адже Грет проводить, у принципі, провальний сезон? Так, вона відома тенісистка, давно в Турі, але 2025–2026 рік у неї слабенький: вона навіть жодної кваліфікації до мейджорів не пройшла, усі «тисячники» пропустила, зараз 217-та в рейтингу. Так, досвідчена, але все одно виходить і подає…
– Ну, одразу скажу, що є два фактори. Перший: по-моєму, це була її восьма перемога у дев’яти одиночних матчах на КБДК. Тобто вона той гравець, який якось rises to the occasion [уміє особливо проявити себе у важливий момент]. Їй дуже подобається грати за команду, її це не затискає, а, навпаки, розслабляє.
І, звісно, вона грала з гравчинею топ-10. Знову ж таки, жодного тиску, 0:1 за рахунком, тобто ніхто від неї нічого не очікував. А потім, як з’ясувалося, вона ще сказала у післяматчевому інтерв’ю, що почувалася не дуже добре. Тому абсолютно зрозуміло, що вона грала pressure-free [без тиску].
Ну і плюс, напевно, вона з тих гравців, які не відчувають тиску під час командних матчів, а, навпаки, ніби живляться цією енергією. Є такі гравці, які не показують особливих результатів на якихось турнірах, але при цьому виграють усі командні матчі.
– Що стосується парного поєдинку. У мене вже не було впевненості, тому що проти нас грали профільні парниці, які мають досвід виступів в одному дуеті, а Ангеліна та Людмила жодного разу разом не грали. Як нам вдалося настільки впевнено виграти цей поєдинок, на вашу думку?
– Ні, мені здається, навпаки, я особисто була впевнена в парі. Тому що, знову ж таки, Люда – вона дуже досвідчена. Ангеліна теж. Вона не грає багато турнірів, але все, що грає… Ось три мейджори цього року зіграла, всюди вигравала матчі.
Плюс той факт, що вона грала одиночку і виграла дуже непростий матч, завжди допомагає на вирішальну пару розслабитися. І оскільки ти вже втомився, у тебе немає такого… Було очевидно, що вона краще гратиме в парі, ніж навіть в одиночці. Тому я була впевнена.
Ну а ті дівчата взагалі вперше грали в такому матчі, під таким тиском. Вони багато й успішно грають разом, але для них це був перший такий досвід. Тому все одно перевага була на нашому боці. Мені здається, дівчата, знову ж таки, з таким тиском молодці, добре впоралися і зіграли достатньо добре, щоб виграти цей матч.
– І ось я помітив, що на цьому турнірі, на цьому корті, коли тенісистки починають виконувати укорочені удари, у них наче починає йти гра. Ангеліна Калініна у другому сеті почала це робити. Юлія Путінцева з Крістіною Букшею дуже багато таких ударів виконували. І виходить, що укорочений – це такий чит-код тут?
– Ні, я думаю, це тому, що тут дуже повільне покриття. Воно повільніше, ніж тренувальні корти. Я сама на них пограла – вони швидші, ніж на центральному. Тут такий великий простір, тобто в ньому можна загубитися. І взагалі на покритті в залі завжди важче рухатися, ніж на звичайному харді чи ґрунті.
Тому що більше ти бігатимеш уперед, то швидше втомишся. І важче стартувати на цьому покритті. Я думаю, саме через це укорочені удари тут завжди працюють: по-перше, можуть виснажити, а по-друге, важко стартувати й бігти.
– Тепер запитання щодо наступного поєдинку проти Італії. Який ваш прогноз на це протистояння? І чи є шанс, що, якщо ми знову завершимо одиночні матчі з рахунком 1:1, то знову зможемо перемогти в парі, обігравши Паоліні та Еррані, які минулого року нас вибили? Дуже досвідчені й дуже сильні тенісистки.
– Ну, прогноз робити не буду, не люблю. Але я вважаю, що тиск на Італію буде великий. Вони вже обігрували нас минулого року. Будемо сподіватися, що блискавка не б’є двічі в одне й те саме місце. Тому тиск на них. Наші дівчата мають грати начебто pressure-free [без тиску].
Якщо дійде до якоїсь вирішальної пари, то, знову ж таки, вони теж люди, так, Паоліні з Еррані. Вони цього року не показують таких результатів, як минулого, тому все можна грати.
– А що ви взагалі думаєте щодо заявки нашої команди? І якщо можете відповісти на таке запитання: якби ви були капітаном, кого б хотіли викликати? Чи згодні ви з вибором Іллі Марченка? Можливо, маєте якісь особисті думки з цього приводу?
– Ну, я думаю, знаючи Іллю і те, як він працює в команді… Виходить, один рік мені вдалося з ним попрацювати, на якомусь дистанційному рівні. Я не була з ними на матчах, але дистанційно ми спілкувалися. Тому я знаю, що він дуже… Дуже прямий. І він обдзвонює всіх гравців. Завжди пропонує всім можливість зіграти за збірну, тобто немає жодних обхідних шляхів.
Тому в цьому я впевнена: він завжди пропонує всім – за рейтингом, залежно від того, хто в якій формі. Його часто можна побачити на мейджорах, він дивиться матчі всіх наших дівчат, тому знає, хто як грає, хто в якій формі. І те, що він обдзвонює кожну, це я точно знаю. Тому я думаю, він зробив усе можливе, щоб на цей матч був найкращий склад. Він робить усе, що від нього залежить, – вище голови не стрибнеш.
– А ви сказали, що з ним працювали. Це в період, коли він прийшов у 2024 році, у перший його рік, я правильно розумію?
– Так, коли він тільки став капітаном.
– Починаючи з матчу з Австрією?
– Так, я була другим тренером, але не змогла поїхати через проблему з візою. Але ми працювали в телефонному режимі. Я його давно знаю, оскільки він тренувався там само, де і я. Тому так, у нас спілкування було постійним. Він у цьому плані дуже організований.
– Що стосується українського тенісу. Цього року в нас рекордне представництво і в топ-50, і в топ-100. Кого ви ще бачите серед наших молодих юніорів або, в принципі, чинних тенісистів? Не те щоб який у них максимум чи межа, але, на вашу думку, до якої позиції вони можуть дотягнутися? Окрім Еліни та Марти.
– Я думаю, що взагалі це неймовірне досягнення, що в нас два гравці в топ-10 і ось сім у топ-100 було днями. І мені здається, це неймовірно. Ми практично зрівнялися з чехами, з американцями. І навіть попри те, що через війну молодому поколінню дуже складно тренуватися, їздити на турніри, ну і взагалі, все одно, мені здається, дуже багато молодих гравців, особливо, я знаю, в жіночому тенісі, розвиваються і дуже добре грають.
На Вімблдоні познайомилася… Точніше, познайомилася з нею раніше, але потім не впізнала її. З Марією Кочерженко. Мене теж дуже вразила її гра, сама поведінка на корті. І я знаю, що вона перша в рейтингу U-14. Тобто неймовірно. Знаю, Котляр дуже успішно грає. Також Вероніка Подрез, можливо, не так яскраво, як інші, але теж підбирається.
Тому все одно в нас дуже багато гравців. Мені здається, це як snowball effect [ефект снігової кулі]. Усі рівняються на Марту, на Еліну, на дівчат, на Даяну, на всіх, хто в нас зараз у топ-100. І через це хочуть стати такими ж. І що більше буде гравців, то більше молоде покоління буде на них рівнятися. І вже зрозуміло, ми довели, що характер у нас у всіх бойовий. Навіть за таких умов усе одно постійно з’являються нові й нові гравці.
– Ваш прогноз: чи зіграють і Еліна, і Марта на Підсумковому турнірі цього року?
– Я сподіваюся, тому що вони дуже близько в Race. Я постійно, щотижня, коли коментую, дивлюся – нам показують Race-таблицю. Я дуже сподіваюся. Це було б неймовірним досягненням для них обох і для України. Тому так, дуже сподіваюся.
І сподіваюся на хорошу гру тут. Знову ж таки, це командні змагання. Рівень вирівнюється в кожному матчі. Неважливо, який у тебе рейтинг і хто на папері сильніший. Але коли ти граєш на Кубку Біллі Джин Кінг, усі стають рівними. Тому що багато нервів, багато тиску. Тому так, будемо вболівати.
– Наприклад, як Картал проти Боузкової дуже сильно здивувала.
– Дуже сильно, так, здивувала і була близька до перемоги.
– А що скажете про команду Чехії?
– Як сказала їхній капітан збірної на пресконференції: знову ж таки, так, на папері вони фаворити, дуже сильна команда. Усі говорять: «Ви повинні виграти». Але вона сама дуже багато грала за збірну, вона знає, що це таке. Що, знову ж таки, усе вирівнюється. Тому не можна передбачити. І кожен матч – це окремий матч.
– Зараз у жіночому Турі конкуренція наче більша, ніж у чоловічому. Що ви думаєте про сучасний чоловічий теніс? Чого саме не вистачає? І що має статися, щоб ми побачили хоча б якийсь аналог BIG-3, як це колись було?
– Це хороше запитання. Ні, ну я думаю, що аналог BIG-2 уже точно є. І BIG-3 також підтягується, вигравши два мейджори цього року [Зверєв]. Я знаю, що є багато запитань, тому що не грали Сіннер та Алькарас або програли на ранніх стадіях. Але все одно, щоб виграти мейджор, він зробив усе від себе можливе, тому я не згодна з цією критикою.
Тому я думаю, що BIG-2, BIG-3 у нас уже є. Звісно, мені здається, це як у житті – усе йде такими хвилями. Знаєте, після того, що ми бачили з Федерером, Надалем, Джоковичем, після, грубо кажучи, 20 років їхнього перебування в топі одразу знову мати таке саме, напевно, дуже складно.
Але я думаю, що Алькарас, Сіннер, Зверєв – вони наступна хвиля. І дуже багато таких, як Ходар, дуже молодих, дуже талановитих. Той же Фонсека. Неймовірна гра. Набагато швидше, сильніше, ніж уже попередні покоління грали. Тому я думаю, що ми скоро знову таке побачимо.
– Ілля Марченко сказав, що Зверєв – це як аналог Енді Маррея для BIG-3. А ви вважаєте, що Зверєв саме третій у топі?
– Ну, можливо, так. Я згодна. Як були Big-3, а четвертим був Маррей, так. Найімовірніше, на цей момент так і є. Тому що в них поки що набагато більше мейджорів.
– У вас була досить успішна кар’єра гравчині. Ваша найвища позиція була 79-ю в одиночному рейтингу. Чого, на вашу думку, вам не вистачило, щоб піднятися ще вище й показати ще кращі результати?
– Я часто про це думаю. Мені здається, знань. Тому що така доступність усієї інформації, тренерів, даних, як зараз, – нам таке просто й не снилося. Тому, мені здається, саме інформації. Зараз я, наприклад, дивлюся… Я заміжня за фітнес-тренером [Джессі Грін], він працює зі Зверєвим, раніше працював з Енді Марреєм.
Я дивлюся, як вони тренуються, що вони роблять, і розумію, скільки всього неправильного я робила на початку своєї кар’єри. Тобто такі моменти я б, напевно, змінила. Ну а друге – напевно, не всім дано бути прямо топ-топ теж.
– Після того як ви залишили посаду капітана збірної України, ви трохи випали з інфополя, саме українського. Розкажіть, будь ласка, чим ви займаєтеся? Якщо можна, детальніше. Я знаю, що ви коментатор WTA. Яка зараз у вас активність у тенісному світі?
– Так, я займаюся коментуванням для WTA TV, тобто це World Feed, який іде на всі канали по всьому світу. І також працюю для радіо, для Wimbledon Radio. Мені дуже подобається.
Також деякі тижні я ще працюю з Кароліною Плішковою. Не багато тижнів, кілька на рік, але це чудовий мікс між тим, до чого я звикла, – тренерською роботою – і коментуванням. Мені дуже подобається, і виходить хороший баланс.
Тренерство допомагає мені в коментуванні, коментування допомагає в тренерстві, оскільки я дивлюся неймовірну кількість матчів, які, напевно, інакше не дивилася б. А так я про всіх усе знаю.
– А ми можемо ще коли-небудь побачити вас повноцінно, так би мовити, тренером тієї чи іншої тенісистки? І якщо так, то, можливо, окрім Кароліни, чиїм тренером ви хотіли б стати?
– Ох, це складне запитання після неї, тому що вона одна з моїх найближчих подруг. Ми вже багато років дружимо, також грали в один час у Турі. Я її дуже добре знаю, тому мені з нею працювати дуже легко. А вона така людина – дуже легка, спокійна, з нею дуже комфортно.
Тому після неї дуже складно, напевно, буде ще з кимось працювати. Я не виключаю такої можливості, але поки таких пропозицій не було. Тому я начебто відкрита до всього, до будь-яких движух.
