Кореспондент Sport.ua Мікаїл Гусейнов відвідав турнір UFC Fight Night 287 у Парижі.
Як Париж готувався до турніру
Ранок 4 червня. Я прибуваю на автовокзал Парижа і відразу починаю шукати Accor Arena. Саме там, вже завтра, 5 червня, відбудеться турнір UFC Fight Night 287 з головною подією шоу Салахаддін Парнас – Ден Хукер та за участю Данила Донченка в основному карді.
Після довгої поїздки сил відверто небагато, але є розуміння, що знайти локацію необхідно саме зараз, щоб не запізнитися на церемоніальне зважування.
Після деяких метань навігатором маршрут знайдено і вже до 10 ранку переді мною відкривається вид на великий спортивний комплекс.
Тут же ловлю себе на думці, що французи не поспішають із підготовкою до шоу, дещо робиться в останній момент. Буквально на моїх очах встановлюється традиційний стенд із величезними літерами UFC. Інші співробітники шукають місце для кумедного атракціону-силомера, на якому замість боксерської груші встановлено голову французького ж бійця UFC Бенуа Сен-Дені.
Досі запитую себе, чому організатори шоу не пощадили свою зірку і встановили саме його макет, а не умовного Макгрегора, Нурмагомедова чи Джонса, що було б банальніше, але набагато логічніше. Як би там не було, процес встановлення цього атракціону помітно радує самих працівників, і вони пораються з ним із відвертим інтересом.
Разом з тим, все це схоже на якийсь несерйозний підхід до справи, адже до турніру трохи більше доби, а відповідний антураж до кінця не встановлений. Найімовірніше, це впливало і на інтерес публіки, зранку в районі Берсі він ще не простежувався.
Проте вже надвечір – часу церемоніального зважування та останніх дуелей поглядів все змінилося. За кілька годин останні нюанси підготовки були завершені, і атмосфера навколо Accor Arena почала розпалюватися.
По-перше, вже о 16:00 біля спортивного комплексу вишикувалася величезна черга, яка хотіла потрапити на безкоштовну церемонію, де, до того ж, планувалася сесія питання/відповідь глядачів із зірками ліги.
По-друге, тут же була вже і вся пишуча братія, яка чекала свого біля VIP-входу. Після тривалого очікування двері відчинилися як для одних, так і для інших.
У ложі преси знову довелося чекати. Добре, що в залі було не жарко, а нас відволікали цікавими роликами на великому екрані. Після почалася анонсована раніше сесія питання/відповідь від глядачів. Гостями до неї організатори турніру привели не когось, а головних зірок французького ММА – тимчасового чемпіона у важкій вазі Сиріля Гана і без п'яти хвилин претендента на титул у середній вазі Нассурдіна Імавова.
Тож вимогливий глядач був цілком задоволений. Я ж почував себе не дуже затишно, бо вся сесія велася французькою мовою, а про перекладача в офісі UFC Paris якось не подбали. Тож ні представники італійської преси, ні британці практично нічого не розуміли.
Потім почалося те, заради чого, власне, багато хто і прийшов – церемоніальне зважування та фейс-офф. Чому я наголошую на слові "церемоніальне"? Можливо, хтось не знає, але офіційне зважування відбувається рано-вранці, саме тоді виснажені згонкою бійці стають на ваги і чекають на результат.
На церемоніальному зважуванні всі вони вже ситі і більш позитивні. Не винятком став і наш Данило Донченко. Від українця буквально віяло потужною енергетикою. На показове зважування він вилетів наче стріла та забіг на сцену з українським прапором.
Жодної неповаги до Соріано він не демонстрував. Проте здалеку здавалося, що Данило щось сказав своєму опонентові, бо той у відповідь тільки усміхався і кивав. Загалом зважування пройшло досить спокійно і якихось яскравих сутичок на ній не сталося.
Можливо, незворушність більшості бійців пояснювалася відсутністю Дени Уайта, який не прилетів до Парижа, а перед його умовним заступником Шоном Шелбі бійці особливо розпорошуватися не хотіли. У будь-якому разі останні активності перед турніром були завершені. Бійці вирушали на відпочинок, але швидко покинути стіни арени їм не вдалося.
Бо на виході для віпів на них чекали вболівальники, які намагалися виловити кожного та отримати заповітне фото із зіркою. Але все це було лише розігріванням перед наступним днем, коли Париж знову запалив на UFC.
Чемпіонський пояс по 850 євро, відчайдушні фанати та прес-рум
5 червня. Вже за дві години до початку турніру площа навколо арени сповнена. Звичайно, люди буквально вишиковуються в чергу, щоб сфотографуватися зі стендом UFC, це буквально традиція для кожного виїзного шоу.
Але, крім цього, тут же з'являється офіційний UFC магазин. Серед товарів є копія класичного чемпіонського поясу, копія титулу BMF, а також зменшені копії класичних зразків, одна з яких, здається, призначена взагалі для малюків до 3–4 років.
Незважаючи на це, всі пояси реально дорогі. Класичні пояси стандартних розмірів коштують по 850 євро, зменшені копії 250 та 125.
В асортименті магазину також є офіційні рукавички бійця UFC за 185 євро, ексклюзивні футболки, на яких відзначений саме паризький івент, тут ціни варіюються від 40 до 80 євро.
Крім цього, в наявності бейсболки, брелоки, відкривачки та багато іншого. Але ціни стартують від 10 євро. Незважаючи на не найнижчі цінники, черга вишиковується задовго до початку турніру і можна сказати не зменшується. Але це й не дивно, все-таки, UFC приїжджає до Парижа раз на рік, і віддані фанати ММА за таких розкладів будуть готові викласти певну суму грошей, щоб впритул доторкнутися до шоу.
Втім, були серед уболівальників і такі, які шукали нагоди потрапити на арену буквально безкоштовно і це справді курйозний випадок. Сидячи недалеко від входу для преси, я заряджав свій телефон на пауер-банку, як раптом до мене ламаною французькою звернулася людина, з проханням поділитися пауер-банком.
Я погодився допомогти, і мимоволі почув розмову цієї людини з його другом. Тоді прийшло розуміння, що це вочевидь вихідці з колишнього СРСР. Тоді вже я запитав звідки ці вболівальники і ті відповіли, що з Узбекистану.
Тут же відразу прийшло розуміння, що ці двоє прийшли повболівати за Нурсултона Рузібоєва в бою з Майклом Пейджем. Дізнавшись, що я журналіст, вони почали мене випитувати, звідки на арену заходитимуть бійці. А потім з'ясувався і весь їхній задум, не маючи квитків на руках, вони сподівалися побачити Рузібоєва і попросити земляка провести їх на арену.
Я не став засмучувати цих хлопців, що ідея практично провальна, натомість чемно відмітивши, що все можливо. Не можу сказати, чи ці двоє потрапили на арену, бо мені потрібно було йти за акредитацією і займати місце в прес-румі.
Вистоювати чергу знову довелося довго, але після отримання прес-картки нас усіх відразу забрав співробітник арени, який і відвів нас у робочий простір журналістів.
Тут я знову згадав, що в UFC, як ніде більше вміють продумувати кожен нюанс. Величезний простір був заповнений безліччю столів, на кожному з них був мікрофон і, головне для преси – можливість заряджати гаджети. Наприкінці кімнати було розміщено кейтеринг.
Традиційно для себе UFC не економив на працівниках медіа та пропонував безліч страв, як гарячих, так і закусок із десертами. Тут можна було знайти равіолі, запечене м'ясо в грибному соусі, легкі салати, чізкейк з маракуєю, традиційні французькі кекси та напої.
Тож працювати виходило в максимально комфортних умовах. Щодо складу преси, то тут були, вочевидь, самі французи, а також видання з Великобританії, Італії, Іспанії, Нідерландів, Польщі та інших країн, загалом 65 видань. Приємно, що єдиним акредитованим медіа від України став саме Sport.ua.
Герої турніру
Ну а через 30-40 хвилин після входу в прес-рум настав час і першого бою. Тому затримуватися в кімнаті журналістів не хотілося, чаша арени манила і хотілося подивитися, як все виглядає саме там.
До дебютного бою шоу Accor Arena ще не була заповнена на 100%, проте галас стояв такий, що ледве було можливо почути навіть себе. Все пояснювалося просто, турнір відкривало протистояння француженки Дельфін Бенуа та Софії Монтенегро. Господарка арени здобула дострокову перемогу і змусила зал просто ревти. Відчуття від цього були невимовними.
Дивлячись на це, ловив себе на думці про те, що якісь 6 років тому змішані єдиноборства у Франції були зовсім заборонені і не вірилося, що таке було можливе. ММА в країні зробив стрімкий ривок, причому не тільки кількісний, а й якісний.
Занурюючись у події турніру, природно, не зупинятимемося на кожному поєдинку. Але найпомітніші події виділити варто. Велику увагу привернув скромний дебютант ліги з Молдови Павел Андрюшко. Небитий боєць побився у напівлегкій вазі і в яскравій сутичці здолав досвідченого Натаніеля Вуда, за плечима якого було понад 10 боїв у найкращій лізі світу.
Андрюшку на прес-конференції засипали питаннями. Справа в тому, що він прийняв поєдинок на короткому повідомленні і за всю кар'єру провів менше боїв, ніж Вуд в UFC. Тому не дивно, що він став одним із героїв попереднього карда.
Багато хто відразу почав цікавитися його титульними амбіціями, але Павло зазначив, що не має наміру й надалі битися в напівлегкій вазі і пробуватиме себе в найлегшому дивізіоні. У будь-якому випадку потрібно констатувати, що у ваговій категорії з'явився ще один яскравий ударник, так що Яну, О'Меллі та Ядонгу потрібно приготуватися.
У прелімах також блиснув португальський важковаговик Маріо Пінту. Йому протистояв досвідчений Райан Спенн, але піренеєць не дрогнув перед грізним ветераном і зупинив його вже в другому раунді. Ця сутичка закрила попередній кард, далі почалося найцікавіше.
Перший бій основного карда закінчився ефектним нокаутом. Тут зустрілися представник Бельгії Лосано Кейта, якого в Парижі зустріли як свого та таджик Мухаммад Наїмов. До речі, ця пара шоу була однією з небагатьох, яка конфліктувала. Тому не дивно, що Наімов розпочав поєдинок агресивно.
Однак ця агресія обернулася проти нього. Постійно думаю про атаку, Мухаммад геть забув про оборону і нарвався на жорсткий нокаутуючий удар вже в першому раунді.
Наїмов впав у глибокий нокаут і ще довго не міг прийти до тями. Кейта ж, поглинений емоціями, вистрибнув із клітки, сів на одне з вільних місць у першому ряду і діловито став аплодувати своїй перемозі. Загалом колишній чемпіон ліги Octagon здобув першу в кар'єрі перемогу в найкращій лізі світу і заявив про себе дуже голосно.
Читайте також: Донченко переміг Соріано і заговорив французькою. Класне шоу від Даніїла
На поєдинку Данила Донченка окремо зупинятись не будемо, оскільки про цю сутичку на сайті вийшов уже не один звіт. Скажімо лише, що на прес-конференції Данило максимально викликав прихильність преси, а після спілкування з пресою був дуже привітним зі мною, зробивше спільне фото з прапором.
Після українця в октагон вибралися Майкл Пейдж та Нурсултон Рузібоєв. У жорсткому протистоянні перемогу здобув британець, який на прес-конференції кілька разів повторив, що може битися краще та висловив сподівання, що йому ще дадуть час у UFC показати себе з найкращого боку.
Після настав час головної події, де зустрілися легковаговики Фарес Зіам та Аксель Зола. Французи перед турніром активно крутили саме Зіама, наголошуючи на тому, що той працює зі знаменитим тренером Тревором Вітманном і проводить спаринги з Джастіном Гейджі.
Очікування були такі, що Зіам впорається із Зола. Однак Аксель осоромив усіх скептиків і вирубив Фареса за 100 секунд після початку сутички. Сказати, що натовп був у шоці, сказати нічого. У цей час я був у прес-румі, і всі французькі колеги схопилися за голову.
У той же час прес-конференцію в румі давав і згаданий Майкл Пейдж. Британець також на секунду перервав свою промову і, посміхнувшись, сказав, що не очікував такого результату.
Ну а після настав час головної події шоу. Чи не вперше в історії дебютант ліги отримав слот у мейн-івенті. Ця честь випала Салахадіну Парнасу – колишньому чемпіонові KSW у двох вагових категоріях. У Франції його називають Кіліаном Мбаппе від ММА і чекали лише на яскраву перемогу.
У суперниках у Парнаса був дуже досвідчений Ден Хукер. Новозеландець обіцяв, що жодна підтримка арени не допоможе Парнасу. Очевидно, Хукер просто хотів розбурхати натовп, який освистував його щоразу – як на церемонії зважування, так і під час представлення бою ринг-анонсерам.
Насправді Ден добре оцінював свої шанси, але й здаватися не збирався. Спочатку він намагався відповідати на кожну атаку спритного француза. Але в середині раунду пропустив удар по корпусу, після чого Парнас пішов на добивання.
Таким чином Салахадін переміг достроково і відразу після бою заявив про бажання побитися з Максом Холлоуеєм. Є великі сумніви, що боси ліги почують це прохання, та й навіщо ця історія Холлоуею?
У будь-якому випадку, дебют вдався і дуже скоро Парнас виявиться, найімовірніше, у десятці рейтингу. Тут його чекатиме напевно небезпечніший суперник. Однак Парнас стверджує, що готовий до цього.
На прес-конференції він заявив, що хоче поборотися за титул вже у третьому бою у лізі. Подивимося, чи вдасться йому реалізувати свої амбіції, але вже навіть перемогою над Хукером Салахадін виправдав видавані йому аванси і довів, що потрапив до UFC заслужено.
Таким чином, турнір у Парижі завершився. Залишаючи арену глибоко за північ, я все одно був здивований, як швидко вона пустіє і як швидко UFC знімається з місця і чистить сліди свого перебування. Той самий стенд UFC вже був розібраний і чекав свого місця в контейнері.
Однак, незважаючи на таке скороминуще перебування, вже п'ятий турнір UFC у Парижі очевидно запам'ятався – тут були і яскраві нокаути, і класний дебют зіркового Парнасу і, звичайно, перемога нашого Донченка.
Майже немає сумнівів, що наступного року столиця Франції знову прийме велике шоу UFC, а ми намагатимемося розповісти вам і про нього.
