Керівник Palantir UK Луїс Мослі в розмові з Ендрю Робертсом у програмі "Secrets of Statecraft" обговорив дані, війну, державні служби й політичні рішення, пов'язані зі штучним інтелектом. Інтерв'ю опубліковане 25 серпня 2026 року.
Програмний шар для розрізнених інституцій
Ендрю Робертс: Луїсе, розкажіть про Palantir. Сформулюйте те, що американці називають короткою презентацією, яку можна провести за час поїздки в ліфті.
Луїс Мослі: Palantir – це розробник програмного забезпечення. Компанія виникла близько 20 років тому, її штаб-квартира досі у Сполучених Штатах, але працює вона в усьому світі. Якщо коротко, наше програмне забезпечення допомагає великим і складним організаціям – державним установам на кшталт оборонних відомств і систем охорони здоров'я, як-от NHS, а також великим провідним корпораціям – упорядковувати, осмислювати й використовувати дані, які вони вже контролюють на законних підставах.
Усі ці організації мають дещо спільне – заплутану ІТ-інфраструктуру в дусі Гіта Робінсона. Упродовж десятиліть вони купували десятки, сотні, а інколи й тисячі різних ІТ-систем для різних потреб. Ці системи не взаємодіють між собою, хоча кожна містить критично важливу інформацію, потрібну керівникам для ухвалення важливих ділових або військових рішень.
Програмне забезпечення Palantir допомагає об'єднати всі ці дані, синтезувати їх і вчасно надавати тим, хто ухвалює рішення. Останніми роками, із появою ШІ, це стало ще важливішим, адже ми бачимо: щоб штучний інтелект був корисним і безпечним, спочатку треба впорядкувати дані. Palantir дає великим організаціям змогу розібратися у власних даних і почати безпечно та з користю застосовувати ШІ.
Війна в Україні та бойові системи НАТО
Ендрю Робертс: Ви згадали військове застосування. Воно безпосередньо впливає на поле бою, чи не так? НАТО використовує Palantir, щоб визначати цілі, пропонувати, куди слід переміщувати війська, і допомагати щохвилини ухвалювати рішення на полі бою.
Луїс Мослі: Саме так. Коли Palantir лише створили, ми почали з місії у сфері національної безпеки. Нашими першими клієнтами були розвідувальні служби США, потім альянс "П'ять очей", а згодом – Захід у широкому розумінні. Наступними клієнтами стали військові організації. Близько 15 років тому ми почали працювати зі Сполученими Штатами й Великою Британією в Афганістані та Іраку.
Відтоді ми виросли в операційну систему Пентагону. Міністерство війни США використовує версію Palantir під назвою Maven. Близько року тому її придбало й НАТО. Минулого тижня ми досягли того, що там називають повною операційною готовністю, або FOC, – тепер система працює у штаб-квартирі НАТО. Якби ви опинилися в тих залах, то побачили б на екранах великі цифрові карти, що працюють на програмному забезпеченні Palantir. Зокрема, ми забезпечуємо процес визначення цілей.
Ендрю Робертс: Що ви можете розповісти про перебіг війни в Україні з власного погляду?
Луїс Мослі: Ми підтримуємо Збройні сили України вже понад чотири роки – від початку війни в лютому 2022 року. Українці використовують наше програмне забезпечення як ключову частину того, що фактично є операційною системою їхнього поля бою. Воно синтезує інформацію, зібрану різними сенсорами, зокрема супутниками й радарами, створює спільну розвідувальну або оперативну картину поля бою та підтримує численні робочі процеси, включно з вибором цілей.
За останні чотири роки я неодноразово бував в Україні. Мої останні поїздки цього року залишили в мене, мабуть, більше оптимізму, ніж будь-коли за весь цей період. Тривалий час ситуація на полі бою здавалася мені чимось середнім між непевною та критичною. Під час двох останніх поїздок я справді відчув, що українці вірять, що можуть перемогти.
Звісно, можна сперечатися про те, що саме вважати перемогою. Але принаймні зараз вони, схоже, знайшли формулу, яка дає їм змогу зупиняти будь-яке просування Росії за відносно невисоку для себе ціну. Поки невідомо, чи зможуть вони перетворити це на більш наступальну стратегію і почати повертати території. Вони цілком можуть досягти становища, за якого Росія вже не зможе реалізувати свої політичні цілі воєнними засобами.
Вони цілком можуть досягти становища, за якого Росія вже не зможе реалізувати свої політичні цілі воєнними засобами.
Як об'єднати дані NHS
Ендрю Робертс: ІТ-систему британської Національної служби охорони здоров'я, або NHS, газета The Times називала "легендарно жахливою". Її комп'ютери не взаємодіяли між собою. На систему витратили 17 мільярдів фунтів, але від неї довелося відмовитися, змарнувавши величезні кошти платників податків. Можна припустити, що через нездатність цих комп'ютерів обмінюватися даними гинули й люди. Тепер вони можуть взаємодіяти, і компанія Palantir зробила те, чий реальний вплив на пацієнтів можна побачити. Це так?
Луїс Мослі: Так, і це одна з тих наших робіт, якими я пишаюся найбільше. Ми працюємо для NHS відтоді, як нас залучили під час пандемії COVID. Серед іншого, ми допомогли провести програму вакцинації у Британії. Приблизно два з половиною роки тому ми виграли дуже великий контракт і почали розгортати програмне забезпечення, яке має об'єднати NHS, – історично цій службі було складно впоратися з таким завданням.
Люди можуть уявляти NHS як єдину монолітну структуру, але це не так. Варто зазирнути під поверхню – і ви побачите 240 цілком окремих організацій, які переважно працюють незалежно одна від одної. Це радше величезна флотилія малих суден, ніж один велетенський літак. Кожному із цих суден важко зрозуміти навіть саме себе. Окремим відділенням чи спеціалізаціям буває важко збагнути, що відбувається в межах однієї лікарні, не кажучи вже про різні лікарні та інші заклади догляду. Нас залучили, щоб поєднати ці розрізнені елементи.
Візьмімо базове завдання – записати пацієнта на операцію. Треба знати, хто чекає і яке місце цей пацієнт посідає у списку пріоритетності. Треба знати, хто з персоналу доступний, зокрема лікарі-консультанти й анестезіологи. Потім треба з'ясувати, коли звільниться операційна. Зазвичай ці відомості містяться в трьох різних системах. Працівникам доводиться заходити в різні програми, і зрештою все роблять за допомогою наліпок, паперу й ручки.
На рівні безпосередньої роботи наше програмне забезпечення об'єднує цю інформацію в єдину картину, тож призначити пацієнтові операцію на вільний час стає просто. Завдяки цьому NHS істотно підвищила завантаженість операційних – кількість хвилин на день, протягом яких в операційних справді оперують пацієнтів, а операційні не простоюють. Це дало додаткові 110 000 операцій, яких інакше не провели б. Ідеться лише про час, упродовж якого ми вже працюємо, тому в міру подальшого розгортання програми ці показники можуть швидко зростати.
Ендрю Робертс: Ця робота також спричинила суперечки. Дехто в NHS не хоче користуватися Palantir через історію компанії у сфері національної безпеки. Що ви їм відповісте?
Луїс Мослі: Критики є – і їх добре чути не лише в NHS, а й у Палаті громад та медіа. У NHS працюють близько 1,5 мільйона людей, і було б дивно, якби серед них не був представлений увесь спектр поглядів на всі можливі теми.
Але переважна більшість працівників NHS хоче допомагати пацієнтам. Вони хочуть уранці приходити на роботу й добре її виконувати, тому вітають будь-які програми чи технології, що їм у цьому допомагають. Таким є мій досвід. Десятки тисяч працівників NHS по всій країні дуже задоволені, що нарешті отримали технологію, яка допомагає їм краще працювати.
Поліція і політика державних закупівель
Ендрю Робертс: Поліцейські – ще одна група, якій технології можуть допомогти працювати ефективніше. Технології Palantir використовували, щоб виявляти осіб, причетних до тяжких злочинів, а також корумпованих поліцейських чи тих, хто зловживає своїми повноваженнями. Я читав про те, як за один день опрацювали 100 000 текстових повідомлень румунською мовою, після чого шістьох людей ув'язнили за крадіжку смартфонів вартістю 700 000 фунтів. Чи може ця технологія допомогти поліцейським більше часу працювати на вулицях, а не сидіти за столами?
Луїс Мослі: Саме так. Усі ми дивилися телесеріали й фільми і можемо уявити, як працювала б поліція, якби мала доступ до чудових технологій, адже саме це ми зазвичай бачимо на екрані. Але реальність часто зовсім інша. Британська поліція працює із застарілими системами. Як і в NHS, поліцейським може доводитися заходити приблизно у дванадцять різних програм, щоб поєднати фрагменти потрібної інформації про підозрюваного чи потерпілого.
Ми розгорнули своє програмне забезпечення, щоб розширити можливості поліції, й отримали вагомі оперативні результати. Один із прикладів – наша робота впродовж останніх шести місяців із підрозділами професійних стандартів Столичної поліції Лондона. Останніми роками ця поліція мала чимало проблем із професійними стандартами, включно з дуже серйозними скандалами й порушеннями. Там служать 43 000 поліцейських, і організації було важко зрозуміти, що відбувається всередині неї: з ким спілкуються її працівники і де вони фізично перебувають. Через це було складніше виявити невелику кількість поліцейських, які можуть зловживати своїм становищем.
Ми дали поліції змогу об'єднати інформацію, яку вона вже має про власних працівників, зокрема дані з телефонів, якими вони користуються, і маячків, що показують їхнє місцеперебування. Результати були разючими. Наскільки мені відомо, наразі відбулося чотири арешти; серед заарештованих були старші офіцери, а щодо ще сотень триває розслідування. Столична поліція заслуговує на визнання за те, що серйозно взялася за цю проблему і, можливо, нарешті почала наводити лад у власному домі.
Ендрю Робертс: Поліція стверджує, що ваша технологія заощадила їй шість мільйонів годин роботи поліцейських на рік. Вона успішно працювала не лише в Лондоні, а й у Бедфордширі та Іст-Мідлендсі. Проте мер Лондона сер Садік Хан наклав вето на контракт між Palantir і Столичною поліцією вартістю 50 мільйонів фунтів після скарг на процедуру закупівлі. Один із його представників заявив, що етика Palantir не відповідає цінностям міста. Чи може місто мати цінності? І чи повинен обраний політик ставити свої політичні погляди щодо компанії вище за потреби поліції?
Луїс Мослі: Це тривожний розвиток подій. Було б дуже складно визначити цінності, які відображали б погляди всього населення Лондона – близько дев'яти з половиною мільйонів людей. Як і в NHS, тут можна знайти розмаїття поглядів. Місто не є монолітним у своїх переконаннях.
Британія впродовж, мабуть, сотень років доволі успішно усувала політику з державних закупівель. Рішення про закупівлі треба ухвалювати за об'єктивними критеріями, як-от співвідношення ціни і якості, ефективність і якість. Украй суб'єктивні критерії на кшталт цінностей чи політики не брали до уваги з вагомої причини: люди не зможуть щодо них домовитися. Якщо саме це тут сталося, то це крок назад.
Ми судимося з офісом мера, бо стурбовані тим, що згадане вами судження про цінності могло бути враховане в процесі ухвалення рішення. Ми це з'ясуємо.
Ендрю Робертс: Офіс мера довго не повідомляв вам про своє рішення, а згодом поскаржився, що Столична поліція не представила заступнику мера свою стратегію закупівлі. Сер Марк Роулі, керівник Столичної поліції, заявив, що контракт дасть змогу перевести ще сотні поліцейських на безпосередню службу. Без нього може статися скорочення посад, бо доведеться шукати кошти, щоб покрити дефіцит. Отже, суперечка стосується радше політичного процесу, ніж співвідношення ціни і якості?
Луїс Мослі: Як постачальник ми можемо лише брати участь у тій процедурі, яку нам запропонували. Її контролює Столична поліція. Вона рішуче наполягає, що провела процедуру правильно і що контракт забезпечив би їй вагому економічну вигоду.
Комісар, наскільки я пам'ятаю, сказав, що через вето можна втратити 700 посад у безпосередній поліцейській роботі. Причина – в адміністративному навантаженні, про яке я вже згадував: якщо поліція не зможе запровадити кращі технології, їй доведеться й надалі змушувати поліцейських займатися паперовою роботою, а не відправляти їх на вулиці.
Наша робота досі обмежувалася професійними стандартами – підрозділом, що розслідує дії працівників самої поліції. З огляду на успішні результати Столична поліція хотіла поширити систему на групи, які розслідують інші види злочинів у Лондоні, зокрема тяжку організовану злочинність і домашнє насильство.
Ендрю Робертс: Схоже, мер ставить політичні погляди, що відрізняються від поглядів засновника Palantir Пітера Тіля, вище за добробут людей на вулицях Лондона. Саме так цю суперечку подає значна частина британської преси.
Луїс Мослі: Я сподіваюся, що ми здатні відокремлювати політичні погляди засновника компанії від послуг, які надає ця компанія. Це не одне й те саме. Якщо ми почнемо оцінювати компанії за політичними позиціями, які приписують їхнім засновникам, то станемо на дуже слизький шлях. Треба зосередитися на об'єктивних критеріях, щодо яких ми можемо домовитися: співвідношенні ціни і якості, ефективності та якості. Політику з цих дискусій слід прибрати.
Зростання продуктивності завдяки ШІ і розподіл вигоди
Ендрю Робертс: Я читав, що Federated Data Platform заощадила платникам податків 780 мільйонів фунтів і дала NHS 100 000 додаткових операцій. Можливості передового ШІ, зокрема Unified Operational Analytics, здаються величезними. Перенесіть нас на п'ять чи десять років уперед. Як компанії на кшталт Palantir можуть змінити наше життя?
Луїс Мослі: Ми перебуваємо на початку, можливо, найважливішої технологічної революції в історії людства. Гадаю, революцію ШІ можна порівняти з промисловою революцією та іншими великими перетвореннями. Вона змінить усі аспекти нашого особистого й професійного життя так, як ми поки не здатні уявити.
У найближчій перспективі вже можна побачити разюче зростання продуктивності й ефективності, яке принесе ШІ. Ми обговорили деякі можливості в охороні здоров'я та поліції. Якщо дуже спростити, адміністративний тягар і паперову роботу, що є частиною професійного життя багатьох людей, можна буде доручати ШІ.
Для поліцейського чи медсестри це може стати величезною перевагою. У них буде більше часу на роботу, якою вони хотіли займатися, – бути поруч із пацієнтами чи виходити на вулиці й зупиняти злочинців, – і менше часу за комп'ютером та паперами. Це також означає, що вони стануть продуктивнішими, а отже, ціннішими, і, гадаю, це дає вагомі підстави платити їм більше. Мені буде цікаво побачити, як до цього поставляться профспілки.
Через ШІ деякі робочі місця, безперечно, повністю зникнуть. Але багатьом людям він допоможе працювати продуктивніше. Тоді головним питанням стане те, кому дістанеться вигода від цього зростання продуктивності. Яку частку отримають акціонери компаній, яку – технологічні компанії, що надають інструменти, і яку – працівники, чия продуктивність зростає? Це буде одна з великих дискусій, які нам потрібно осмислити.
Через ШІ деякі робочі місця, безперечно, повністю зникнуть.
Якщо дивитися далі, попередні технологічні революції створювали цілком нові форми економічної вартості. Згадаймо електрифікацію і те, як вона змінила наше життя. Якби ви запитали Майкла Фарадея, як електрика змінить світ, сумніваюся, що він подумав би про холодильники. А навіть якби подумав, то не зміг би пояснити всі способи, якими холодильні технології змінили б ланцюги постачання й повсякденне життя.
Якщо інтелект стане майже безкоштовним, зникне вузьке місце, що існувало тисячоліттями. Деякі види діяльності завжди були обмежені доступністю людей із певними інтелектуальними здібностями. Якщо цей ресурс стане майже безмежним, що ми зможемо робити? Саме це справді захоплює в революції ШІ.
Якщо інтелект стане майже безкоштовним, зникне вузьке місце, що існувало тисячоліттями.
Ризики ШІ та кінець традиційного шпигунства
Ендрю Робертс: А як щодо негативного боку? Дехто боїться, що машини зможуть створювати роботів, яких ми вже не вимкнемо, захоплять світ і знищать усіх нас.
Луїс Мослі: Ці побоювання обґрунтовані. Ризики цілком реальні.
Ендрю Робертс: Я очікував, що ви їх просто відкинете. Чому ви ставитеся до них серйозно?
Луїс Мослі: Сама по собі технологія – лише інструмент, що розширює можливості. Вона тут не має власної здатності діяти. Здатність діяти тут належить людям та інституціям, які вони створили.
Головне питання – чи готові ми до цієї технології. Чи готові до неї інституції, які ми будували впродовж століть і тисячоліть? Чи зможуть вони пристосуватися? Як і будь-яка технологія, ШІ посилює та розширює можливості – він дає змогу творити велике благо, але так само й заподіювати велику шкоду.
Здатність діяти тут належить людям та інституціям, які вони створили.
Ендрю Робертс: Колишній керівник MI6 нещодавно сказав мені, що через ШІ стало набагато складніше шпигувати за Китаєм. Китайська влада може відстежувати, куди ходить кожен британський дипломат, застосовувати розпізнавання облич і помічати, якщо хтось із дипломатів зустрічається з тим самим громадянином Китаю понад три рази, після чого спрацьовують сигнали тривоги. Він стверджував, що в розвідці ШІ сприяє обороні й заважає наступальним діям. Що б ви йому відповіли?
Луїс Мослі: Цілком правильно, що традиційні методи шпигунства вже застаріли. Можна забути про часи, коли людина могла видати себе за когось іншого, подорожувати світом під чужим ім'ям і не бути викритою чи впізнаною. Через ШІ, біометрію та інші технології нині практично неможливо переховуватися так, як це було колись.
Але я не впевнений, що це означає відсутність не менш потужних наступальних можливостей, яких раніше не існувало. І тут ми повертаємося до обмежень інтелектуального ресурсу. Якщо ви маєте майже безмежний інтелектуальний ресурс, то можете синтезувати величезні обсяги інформації – раніше люди просто були на це не здатні. Це може дати розвідувальним службам змогу бачити й розуміти масштаб певних явищ так, як раніше неможливо було уявити.
Ернест Бевін, НАТО і повоєнний порядок, що розпадається
Ендрю Робертс: Яку історичну книжку чи біографію ви зараз читаєте?
Луїс Мослі: Я читаю третій том біографії Ерні Бевіна авторства Алана Буллока, присвячений 1945-1951 рокам. Це важезний 800-сторінковий том, але він дає захопливі уроки для сучасної політики.
Той період має багато спільного з епохою, в якій ми живемо сьогодні. Стара геополітична парадигма зруйнувалася разом з економічною і технологічною, а нові парадигми лише створювалися. Бевін відіграв ключову роль у всіх трьох процесах.
У геополітичній площині йшлося про формування повоєнної Європи, план Маршалла і НАТО. До економічних питань Бевін долучався менше, але тоді виникли багатосторонні організації, які відтоді значною мірою керують світовою економікою. Третім перетворенням стала поява ядерної зброї і спроби світу взяти її під контроль.
Гадаю, ШІ багато в чому подібний до ядерної зброї. Дискусії 1940-х років про роззброєння й контроль над озброєннями передвіщали багато нинішніх розмов, і з них можна винести уроки.
Ендрю Робертс: Ядерна зброя здатна принести величезну користь і водночас несе величезну небезпеку. Алан Буллок, якого я знав і яким захоплювався, очевидно, також високо цінував Бевіна – інакше не написав би про нього три 800-сторінкові томи. Бевін був одним з архітекторів повоєнного порядку. Як цей порядок витримав останні п'ять років? Він допоміг створити архітектуру, що проіснувала три чверті століття, але тепер вона розсипається, чи не так?
Луїс Мослі: Так, і саме тому так важливо повернутися до подій, за яких вона народилася. Цікавий контрфактичний сценарій – що сталося б, якби Бевін не був міністром закордонних справ, якби Британія не мала такого надзвичайно наполегливого й блискучого переговорника, який до того ж був готовий кинути виклик власній партії.
Ендрю Робертс: Він мав велику вагу в Лейбористській партії Клемента Еттлі й тісно співпрацював з Еттлі. Це було життєво важливо, бо частина лівих, включно зі Стаффордом Кріппсом і Г'ю Долтоном, а особливо діячі поза кабінетом на кшталт Віктора Голланца, не вірили в повоєнний порядок. Вони вважали, що Британія поводиться з росіянами надто жорстко. Без Бевіна країна могла отримати значно хиткішу конструкцію.
Луїс Мослі: Ліве крило Лейбористської партії запекло його атакувало. Британія також мала справу з дуже ненадійною Америкою – країною, що виграла війну, але швидко переключилася на демобілізацію, повернення солдатів додому й відновлення нормальної роботи економіки. Спочатку Сполучені Штати дуже вагалися щодо участі в закордонних справах і довгострокових зобов'язань.
Минуло кілька років, перш ніж американський істеблішмент повною мірою усвідомив серйозність радянської загрози в Європі, а план Маршалла і НАТО стали реальністю. Це дуже схоже на сьогодення. Тепер в Америці ми бачимо чимало таких самих ізоляціоністських тенденцій. Тодішні суперечки майже дзеркально відтворюють дискусію, яка точиться у США сьогодні.
На проміжних виборах 1946 року республіканці вперше за 20 років здобули більшість у Сенаті й Палаті представників. Це вплинуло на американську зовнішню політику. Був і Близький Схід: Бевін опинився в центрі суперечки навколо Палестини та появи Ізраїлю, а внутрішня політика США також визначала американський курс у цьому регіоні.
Архітектура, в якій ми живемо сьогодні, добре це чи погано, народилася саме в ті кілька років. Тепер вона тріщить по швах, якщо вже не розпадається. Щоб зрозуміти, чи можна її відбудувати, треба повернутися до обставин її створення й осмислити той контекст.
Архітектура, в якій ми живемо сьогодні, добре це чи погано, народилася саме в ті кілька років.
Ендрю Робертс: Який ваш історичний контрфактичний сценарій?
Луїс Мослі: Якби Бевіна там не було, якби в ті роки Британія не мала на цій посаді такого впертого чоловіка, готового втримувати західний альянс, поки Америка вирішувала, яку роль хоче відігравати у світі, значна частина цієї архітектури могла взагалі не виникнути.
Ми забуваємо, що економічні умови у Британії в 1945 і 1946 роках були важчими, ніж під час війни. Тоді вперше запровадили нормування хліба, хоча під час війни його не нормували, – переважно для того, щоб утримувати значну британську військову присутність у Німеччині та інших частинах Європи, поки Британія чекала, коли Америка задіє всю свою військову міць.
Сталін знав, що Британія – паперовий тигр, і випробовував її. Без людини з характером Бевіна ця архітектура була б не просто хиткішою. Значна її частина могла взагалі не виникнути, і ми могли б жити у світі, де значна частина Західної Європи стала комуністичною або опинилася під радянською парасолькою.
Ендрю Робертс: Лорд "Паг" Ісмей, перший генеральний секретар НАТО, влучно сформулював мету альянсу так: тримати американців у Європі, росіян – за її межами, а німців – під контролем. Тепер провалюються всі три завдання.
Луїс Мослі: Саме так.
Ендрю Робертс: Луїсе, дякую вам за внесок у кращу медицину, ефективнішу поліцію, сильніші збройні сили й підтримку України. Багато звичайних людей вважають, що все це відповідає їхнім цінностям. Дякую, що прийшли до "Secrets of Statecraft".
Луїс Мослі: Дякую, Ендрю. Мені було приємно.
