Захід уже сорок років списує Росію з рахунків – і щоразу помиляється. Так вважає московський аналітик Андрій Кортунов, який у 2011-2023 роках очолював Російську раду з міжнародних справ. Він доводить, що Москва грає сильніше за свою вагу лише тому, що світ зараз розколотий і некерований. Коли хаос ущухне, звичні інструменти Кремля перестануть працювати.
Як передає "Хвиля", про це пише в колонці для Foreign Affairs Андрій Кортунов.
Автор нагадує оцінку, яку дав Росії Барак Обама у березні 2014 року: "регіональна держава", що загрожує сусідам "не від сили, а від слабкості". Така картина, стверджує Кортунов, влаштовує критиків Путіна, але розходиться з реальністю. Через 35 років після розпаду СРСР Росія лишається ядерною наддержавою, а НАТО й далі планує свої сили саме під неї. Санкції не обвалили її економіку, а спроба ізолювати Москву провалилася: Кремль розкрутив БРІКС і Шанхайську організацію співробітництва.
Далі він перелічує, що саме працює на Москву. Ядерний статус, пише Кортунов, утримав країни НАТО від відправки військ в Україну. Армія, яка у лютому 2022 року показала серйозні слабкості, за чотири з половиною роки, на його думку, різко наростила боєздатність і здобула унікальний досвід війни нового типу.
Тут же автор робить висновок і про Україну. "Україна теж адаптувала свої сили й тактику до нових бойових технологій, але вона залежить від західної підтримки і може не зберегти ці спроможності після завершення боїв", – пише він.
Окремо Кортунов захищає те, за що Росію критикують на Заході, – її централізовану систему. Сильна держава, стверджує він, утримала стабільність попри західний тиск і втрати в Україні, а Путін може планувати надовго, бо не залежить від виборчих циклів. США він описує як "розділений політичний безлад" на чолі з непередбачуваним президентом і недієздатним Конгресом.
Головна теза колонки звучить так: поки світ обирає суперництво замість співпраці, безпеку замість добробуту і суверенітет замість взаємозалежності, Росія лишатиметься у верхньому ешелоні. "Росія не може перемогти Захід остаточно, але може втримати позиції і зіграти внічию", – пише Кортунов. Так триватиме рівно доти, доки нинішній фрагментований порядок не зміниться компромісом і деескалацією.
А він зміниться – у цьому автор не сумнівається. Поворот, припускає він, може початися вже з проміжних виборів у США, якщо прихильники Трампа зазнають там великої поразки. І тоді активи, якими Москва найбільше пишається, почнуть дешевшати. Військові витрати не вбудують Росію в глобальні ланцюги доданої вартості, попит на вуглеводні впаде, а великі іноземні інвестиції вимагають довіри, прозорості й зрозумілого права. Демографічний спад не дає Росії сховатися за власним внутрішнім ринком, як Китаю чи Індії.
Ще різкіше Кортунов пише про технології. Два десятиліття Кремль тиснув на приватний сектор – і це, за його оцінкою, "задушило підприємницьку енергію", без якої країна не повернеться в технологічну гонку. Російська інноваційна модель досі радянська за своєю природою, тоді як штучний інтелект, чиста енергетика і квантові обчислення вимагають зовсім іншої взаємодії держави й бізнесу.
Фінал колонки – це порада Кремлю, яку в Москві навряд чи почують. Модель "обложеної фортеці" мінімізує зовнішні ризики, але заважає Росії використати власну географію, ресурси і людей. "Постійна конфронтація зі США та Європою не служить довгостроковому розвитку Росії", – стверджує автор. Найважливішим завданням він називає відновлення відносин з Євросоюзом, до якого можна буде взятися після завершення війни в Україні.
Останній абзац Кортунов присвячує тому, чому Росія так чіпляється за стабільність. Це пам'ять про 1990-ті, коли зміни прийшли як катастрофа і коштували мільйонам росіян не лише роботи та заощаджень, а й самоповаги, відчуття приналежності й самого сенсу жити. Але така настанова, попереджає він, легко твердне у відмову змінюватися – "закам'янілість, яка вже не раз відкидала великі держави на узбіччя".
Раніше "Хвиля" писала, чому Кремль робить ставку не на перемогу, а на втому Заходу. Також ми розповідали, як в IISS оцінили реальний стан російської економіки.