Росія намагається зламати Україну ударами по торгових центрах, електростанціях, портах та іншій інфраструктурі – але сама сидить у гіршій геополітичній позиції. У Києва є захищений тил за межами країни: європейські сусіди дають гроші, пальне і військову логістику. У Кремля такого тилу немає, і кожен удар по його НПЗ, портах чи оборонних заводах б'є прямо по здатності воювати далі.
Як передає "Хвиля", про це пише головний кореспондент з міжнародних питань The Wall Street Journal Ярослав Трофімов.
Ця нерівність багато в чому компенсує російську перевагу у вогневій потужності. Вона ж, за словами західних посадовців, штовхає Москву на дедалі ширшу кампанію диверсій, хакерських атак та інших гібридних операцій, покликаних залякати європейських лідерів і виборців.
Попередження не переносити бойові дії на країни НАТО стало одним із головних меседжів директора ЦРУ Джона Реткліффа під час його недавньої поїздки до Москви, кажуть обізнані з ситуацією люди. Російські чиновники давно називають цю війну війною проти "колективного Заходу", а не лише проти України, і цього літа їхні погрози стали різкішими – аж до заяв про удари по країнах Балтії та Британії.
Цифри пояснюють логіку Кремля. Цього року Європа схвалила 105 мільярдів доларів нової допомоги Україні – і вже обговорює наступний пакет схожого розміру, можливо, за рахунок заморожених російських активів. Росія платить за свою війну сама, і саме тоді, коли її економіку тиснуть українські удари та західні санкції. Іран і Північна Корея на мілині, а Китай користується становищем Москви, щоб збивати ціни на нафту й газ.
"Вони бачать, що Україна може вистояти і продовжувати воювати, бо має доступ до зовнішніх ресурсів і зовнішньої солідарності. Саме це вони хочуть перерізати або пошкодити", – сказав депутат Європарламенту від Німеччини Сергій Лагодинський.
Наслідки взаємних ударів теж різні. Через українські дрони Росія втратила понад третину потужностей нафтопереробки і живе з повноцінною паливною кризою. В Україні заправки працюють нормально завдяки імпорту пального з Європи – хоча власні НПЗ розбомбили ще у 2022 році. Українські військові користуються логістичними хабами в Польщі, Німеччині та Румунії, а українські оборонні компанії відкрили виробництва по всій Європі, зокрема завод палива для балістичних ракет, який будують у Данії.
Жоден сусід Росії, крім Білорусі та Північної Кореї, відкрито їй не допомагає – включно з формальними союзниками по обороні в Центральній Азії. Навіть Мінськ тепер обережний, щоб не наразитися на нові санкції або на військову відповідь України.
"Існує асиметрія у здатності Росії завдавати болю Заходу і стягувати з нього ціну за підтримку України", – сказав директор берлінського Центру Карнегі з Росії та Євразії Олександр Габуєв. Україна, за його словами, охоче перенесла "війну на територію ворога – і отримує багато навчання, порад та матеріальної підтримки для цих операцій у ворожому тилу".
У Москви немає своєї "України" – союзника, який міг би бити по НАТО і приймати на себе удари у відповідь, зазначає Габуєв. Найближчі аналоги, Іран та ємєнські хусити, зайняті Близьким Сходом і майже не впливають на європейські розрахунки.
Тому головним важелем для Кремля лишається гібридна війна: інцидент із дроном біля українського вантажного літака в аеропорту Лейпциг/Галле, кібератаки, які зупинили польські залізничні перевезення, серія вибухів на європейських оборонних заводах.
"Ми бачимо, що навіть попри дуже серйозний опір з боку України росіяни нарощують гібридні дії в Європі – і їхня готовність ризикувати зростає", – попередив високопоставлений представник НАТО.
У Москві дедалі популярнішою стає думка, що для перемоги треба бити по військових і логістичних цілях у європейських країнах, каже директорка євразійського напряму Центру досліджень нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна Ганна Нотте.
"Є яструби з російського боку, які давно кажуть, що Росія воює, тримаючи одну руку за спиною. Ці голоси стають гучнішими і ставатимуть ще гучнішими. Ключове питання таке: як далеко зайде Росія? Наскільки вона підвищить ставки, щоб розв'язати цю проблему?" – сказала вона.
Наступним кроком на сходах ескалації може стати обмежений разовий удар по одній-двох логістичних цілях на європейській території – можливо, захопленими українськими дронами, але й ракетами теж, попереджають деякі посадовці. Напівофіційні коментатори на російському телебаченні місяцями закликають саме до цього.
"Мене дедалі більше турбує, що ми можемо побачити один-єдиний удар десь – як сигнал, як спробу перевірити, що робитимуть люди, у момент, коли європейські суспільства дуже втомилися від війни", – сказав керівник програми Східної Європи Польського інституту міжнародних справ Даніель Шеліговський. "У такій ситуації мене куди більше турбувала б суспільна реакція. Наскільки наші суспільства психологічно до цього готові, я не знаю".
Така ставка може й обернутися проти Москви – посилити європейську рішучість саме тоді, коли прихильні до Кремля партії набирають вагу перед виборами у Франції, Німеччині та Італії. У Німеччині гібридна війна вже дала зворотний ефект, каже впливовий депутат від правлячої ХДС Норберт Реттген.
"Німцям стає дедалі очевидніше, що Росія – загроза і для них, а це зміцнює політичну волю Німеччини. Так, третина населення проти сильної підтримки України. Але інші дві третини тільки зміцнюються у своїй підтримці", – сказав він.
У Заходу і в самої України теж є чим підвищити ціну для Росії. США можуть різко посилити здатність Києва вражати російські батареї балістичних ракет, дозволивши використовувати мережу Starlink для наведення дронів над територією РФ. Сам Київ досі не бив по російських аеропортах – хоча українська цивільна авіація не літає з 2022 року.
"Україна вже почала бити так, щоб звичайні росіяни побачили: війна реальна, вона в їхніх домівках, а не десь у телевізорі. Але Україна досі демонструє чималу стриманість. Питання в тому, як довго ще", – сказала директорка з безпекових студій київського центру "Українська призма" Ганна Шелест.
Попри проблеми російської економіки – промислове виробництво в першій половині 2026 року завмерло, нульове зростання попри величезні витрати на нову зброю – мало хто із західних посадовців вірить, що Путін піде на мир через біль від українських ударів.
"Так чи інакше росіяни розширять війну, бо в їхній великій стратегії Україна – це перешкода, а не приз. Їхня мета – більший вплив на Європу і далі. НАТО не змогло стримати російську агресію проти України, і тепер постає питання: чи здатне НАТО реально стримати російську агресію проти НАТО?" – вважає голова Центру оборонних реформ у Києві Олександр Данилюк, колишній військовий і розвідник.
Нарощуючи руйнування українських міст, Москва подає сигнал решті Європи: будь-який спротив коштує так дорого, що краще підкоритися волі Кремля, додає Данилюк.
"Фортецю, яка чинить опір, треба зрівняти із землею як попередження іншим – це давній принцип, від ассирійців і від монголів, і Росія дотримується його сьогодні. Меседж такий: якщо НАТО не може вас захистити і якщо ви не хочете бути знищеними, як Україна, то єдине джерело гарантій безпеки для вас – Росія", – сказав він.
Голова комітету із закордонних справ парламенту Естонії Марко Міхкельсон погоджується, що стратегічна мета Москви не змінилася: завоювання України і руйнування європейської колективної безпеки. Але російська військова присутність уздовж кордонів від Фінляндії до Балтії і Польщі лишається без змін, а ознак підготовки до вторгнення немає. "Картина за нашими кордонами така, що весь їхній фокус – на Україні. Не думаю, що зараз вони і готові, і хочуть щось тут робити", – сказав він.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський у недавньому есе для The Economist назвав російські гібридні атаки на європейські країни "разведкой боем" – розвідкою, яка перевіряє реакцію і передує більшому наступу. Щоб цей наступ стримати, вважає він, Європа має переконати Росію, "що ми готові жертвувати більшим, ніж гроші, аби постояти за себе".
Раніше "Хвиля" писала, що дефіцит бензину в РФ повернувся до пікових значень, а заправки знову продають пальне за номерами авто. Також ми розповідали, як Росія атакує збройові заводи Європи руками місцевих банд.
