Понад два століття тому на місці Старобазарного скверу в Одесі вирувала торгівля, а в центрі площі височіла вежа, яка подавала сигнали про початок і завершення торгового дня, а згодом отримала міський годинник.
Зараз від колишнього архітектурного ансамблю з павільйонами та крамницями майже нічого не залишилося. Проте сама назва скверу досі нагадує про часи, коли ця територія була важливою частиною торговельного життя Одеси.
Старобазарний сквер розташований в історичному центрі Одеси, поблизу перетину вулиці Базарної та проспекту Українських Героїв, відомого раніше як Олександрівський. Його історія пов’язана з розвитком міських ринків, архітектурними перетвореннями XIX століття та поступовою зміною призначення громадського простору.
Ринок, який з’явився на мапі Одеси ще наприкінці XVIII століття
Історія Старобазарного скверу починається з торгової площі, що виникла в перші роки існування Одеси. У 1795 році тут облаштували Вільний ринок, призначений передусім для торгівлі харчовими продуктами. Згодом за ним закріпилися назви Старий базар і Старобазарна площа, які зберегли пам’ять про первісну функцію цієї території.
Торгівля швидко впливала на розвиток навколишніх кварталів. Одеса зростала, кількість мешканців збільшувалася, а разом із нею посилювався попит на продукти. Старобазарна площа поступово перетворювалася на значний торговий майданчик, якому вже не вистачало випадково розташованих яток і тимчасових навісів.
На початку XIX століття міські ринки формували своєрідну систему, пов’язану з основними вулицями та напрямками руху покупців. Старий базар опинився між іншими торговими осередками Одеси — Грецьким ринком і Привозом, який тоді розташовувався ближче до міської околиці.
Архітектурний ансамбль Джорджо Торічеллі
У 1830-х роках Старобазарна площа почала набувати впорядкованого архітектурного вигляду. Її облаштування пов’язують з італійським архітектором Джорджо Торічеллі. У 1832–1844 роках територію поступово перетворювали на великий торговий ансамбль із павільйонами, крамницями та критими галереями.
На відміну від стихійного ринку, де торговці розміщувалися залежно від вільного місця, Старий базар мав чітку внутрішню організацію. Усередині площі виділяли чотири торгові ділянки, названі за прізвищами купців:
- Яловиковську (згодом Кумбаріївську);
- Черепенниківську;
- Посоховську;
- Шишмановську.
Навколо них розташовувалися торгові споруди, а по периметру площі зводили кам’яні двоповерхові будинки.
Архітектурний ансамбль вирізнявся характерними для того часу аркадами, лоджіями та колонадами. На нижніх поверхах містилися торгові приміщення, а галереї давали змогу покупцям пересуватися між крамницями. Така організація була практичною, адже вона допомагала розподіляти торгові потоки, відокремлювати різні види товарів і частково захищати людей від негоди.
Вежа з годинником, «Обжорний ряд» і торгові будні
Однією з найпомітніших споруд Старобазарної площі була будівля в центрі торгового ансамблю. Її називали «Обжорним рядом», і вона мала один поверх та колони. Над спорудою височіла квадратна вежа, яка стала важливим орієнтиром для відвідувачів базару.
Спочатку вежа виконувала практичну функцію: на ній підіймали й опускали спеціальний прапор, сигналізуючи про початок і завершення торгівлі. Згодом на вежі встановили один з перших міських годинників, тож вона почала допомагати одеситам орієнтуватися не лише в торговому розкладі, а й у часі.
Навколо центральної споруди працювали торгові ряди, а згодом з’являлися нові дерев’яні лавки, навіси, будки, ларі та приватні прилавки. Поступове збільшення кількості тимчасових конструкцій змінювало первісний вигляд площі. Якщо спочатку ансамбль був архітектурно впорядкованим, то наприкінці XIX — на початку XX століття територія дедалі більше нагадувала строкатий базар із різнорідними торговими спорудами.
Зрештою Старий базар утратив колишню архітектурну виразність. Від початкового задуму залишалося дедалі менше, а територія змінювалася відповідно до нових міських потреб.
Чому базар зник
У першій половині XX століття Старобазарна площа поступово втрачала торгове призначення. До 1920-х років ринкова функція території фактично відійшла на другий план, а колишні торгові споруди почали руйнуватися або перебудовуватися.
Зміни торкнулися і центральної вежі. У 1958 році вона обвалилася, остаточно змінивши вигляд колишньої площі.
У довоєнні роки на цій території облаштували дитячий сквер імені Сергія Кірова. Проєкт пов’язують з архітекторами Яковом Гольденбергом і Григорієм Вурзелем. Так колишній торговий простір почав виконувати нову функцію.
Назва «Кіровський сквер» зберігалася протягом радянського періоду, однак історична пам’ять про Старий базар не зникла повністю. Згодом території повернули назву «Старобазарний сквер».
Антон Головатий
Сьогодні головною історичною пам’яткою Старобазарного скверу є монумент Антону Головатому — козацькому отаману, якого пов’язують з історією Чорноморського козацького війська. Він був одним із діячів козацької старшини, які після ліквідації Запорозької Січі брали участь у формуванні нового військового устрою на півдні України. Головатий також відомий участю в організації козацької флотилії, яка діяла під час російсько-турецької війни 1787–1791 років.
Пам’ятник отаману встановили на початку вересня 1999 року, напередодні святкування Дня міста Одеси. Монумент створив скульптор Олександр Токарев.
Який вигляд Старобазарний сквер має сьогодні
Нині Старобазарний сквер залишається громадським простором у Приморському районі Одеси. На території є ігрові комплекси, гойдалки та місця для активного відпочинку, тож сквер виконує функцію невеликої зеленої зони серед щільної міської забудови.
Також тут розташований бювет, де можна набрати воду з артезіанської свердловини. Поруч працюють комерційні заклади. Сквер пристосований для відвідувачів із різними потребами.
Читайте також:
Верблюди, породисті коні та дефіцитні товари: історія Старокінного ринку в Одесі
Джерело: 048.ua
