Одеса все ще лишається мрією російських пропагандистів. Після Донбасу та Херсона вони все частіше озвучують "історичні" претензії на всю Південну Україну, формуючи в державних ЗМІ картинку, де Одеса — нібито "природно російське місто", яке "чекає на визволення". Ці меседжі — не випадковість, а методична робота з підготовки російського суспільства до чергової агресії.
Для Кремля Одеса — більше, ніж порт. Це місто з унікальною історією, багатокультурністю, зв'язком із Чорним морем та міжнародною торгівлею. Саме тому російська пропаганда намагається видати його за "перлину імперії", яку "несправедливо втратили".
Подібні аргументи використовувала нацистська Німеччина щодо Австрії та Судет: мовляв, "народ єдиний, тому територію треба повернути". Така риторика створює псевдоісторичне обґрунтування для майбутньої агресії.
Тепер російські пропагандисти пішли далі. Один з російських ресурсів опублікував інтерв'ю з "військкором та учасником СВО" Євгенієм Ліненим, де той "оцінює перспективи визволення Одеси та Миколаєва". У матеріалі стверджується: "Задачі, які вирішує спецоперація, поставлені та поступово виконуються. Одна з таких — розброєння України".
Пропагандист посилається на "карти, розвішані в Генеральному штабі за спиною у його голови Валерія Герасімова", які нібито "яскраво свідчать" про наміри російських військ "послідовно та методично виконувати поставлені задачі". Кульмінація:
"Якщо для цього знадобиться повернути під контроль Одесу та Миколаїв, значить, так і буде — без компромісів та відступів".
У сюжетах російських ЗМІ Одесу вже малюють на картах "майбутньої Новоросії". Це прийом психологічного тиску: показати, що доля міста нібито вирішена. Така сама тактика застосовувалася напередодні аншлюсу Австрії у 1938 році — карти та плакати заздалегідь переконували німців, що приєднання неминуче. Візуальна пропаганда формує в аудиторії відчуття безвиході, ніби захоплення Одеси — це лише питання часу, а не вибору. Фраза "так і буде — без компромісів та відступів" програмує аудиторію на сприйняття агресії як фатуму.
Замість слова "окупація" росіяни використовують "визволення", замість "захоплення" — "повернення під контроль", замість "війни" — "спецоперацію". Для російської аудиторії звучить привабливіше "визволення Одеси від неонацистів", ніж "окупація українського міста". Це класична маніпуляція мовою: зміни слова — зміни сприйняття. Згадки про "карти Генштабу" та "поставлені задачі" мають створити враження, що захоплення Одеси — це не імпульсивне рішення, а продумана стратегія. Насправді це спроба легітимізувати майбутні злочини через псевдонауковість.
Спершу Кремль говорив про "захист Донбасу", далі — про "демілітаризацію всієї України". Тепер Одеса подається як "логічний наступний крок". Це працює як психологічна пастка — поступове розширення цілей формує в росіян відчуття, що агресія природна й неминуча.
Кожен етап ескалації подається як вимушений і обґрунтований попередніми "досягненнями". Таким чином аудиторія поступово звикає до все більших запитів влади щодо територіальних захоплень.
Російська пропаганда використовує декілька ключових психологічних ефектів. Ефект звички працює через щоденні цифри про "успіхи" на фронті, які роблять новини частиною рутини. Ефект сили задовольняє потребу належати до "переможців", адже психологічно легше відчувати себе частиною сильної сторони, ніж визнавати поразки.
Ефект страху діє через подання альтернативи агресії як хаосу і загрози самому існуванню Росії. "Військкор Лінін" подається як авторитетне джерело, хоча насправді це просто пропагандист. Його "оцінки" не мають аналітичної цінності — це програмування аудиторії на сприйняття агресії як неминучості.
Боротьба з російською пропагандою вимагає комплексного підходу. Необхідно розкривати брехню: показувати, що Одеса завжди була українським містом зі своєю унікальною культурою.
Важливо нагадувати історію: саме в Одесі у 2014-му російський сценарій з "народними республіками" зазнав краху, місто чітко обрало Україну. Ефективним засобом є поширення фактів: від туристичних історій про сучасну Одесу до свідчень очевидців, які бачили, як місто протистояло російським диверсантам.
Не менш важливо розвивати медіаграмотність: чим більше українці та союзники розумітимуть механізми маніпуляції, тим менше шансів на успіх російської пропаганди. Замість "визволення" треба говорити "окупація", замість "спецоперації" — "війна", замість "повернення контролю" — "захоплення". Правильні слова руйнують пропагандистські конструкції.
Читайте: Чергова російська дезінформація: підпільники та радіаційні страшилки про Одеський порт
Джерело: 048.ua
